Sinister

Голландські детстери "Sinister" двічі користувалися сильним успіхом: перший раз - за те, що стали піонерами свого жанру в Європі, а другий раз - за те, що змогли робити якісний дез, замінивши чергового фронтмена на жінку-вокалістку. А почалося все в 1988 році, коли троє молодих людей і заснували цей проект. Звали музикантів Майк ван Мастрігт (вокал), Рон ван де Полдер (гітара) і ААД Клоостерваард (ударні).

На наступний рік склад був доукомплектований басистом Корзасом Нанурувом. У такому вигляді "Sinister" записали демо "Perpetual Damnation", який дуже навіть непогано продавалося (розійшлося десь півтори тисячі примірників). Натхнені хлопці тут же відправилися в турне, протягом якого грали разом з "Entombed" і "Disharmonic Orchestra".

У 1991-му відбулася перша заміна - замість минулого Корзаса в команді з'явився Франк Фаазе з "Sempiternal Deathreign". Незабаром колектив поповнився ще одним гітаристом, Андре Толхусом, а Рон ван де Полдер переключився на басуху. Тим часом "Sinister" записали ще одну демку, завдяки якій група потрапила під крило "Nuclear Blast". Незадовго до цього голландські брутальщікі встигли випустити пару синглів і один міні-спліт з "Monastry".

Нарешті в 1992 році побачив світ дебютний альбом "Cross The Styx", який продюсував Олександр Крулл з "Atrocity" (мабуть, на цей факт вплинули спільні гастролі з німецькою групою). Диск, що розійшовся непоганим тиражем по всьому світу, вийшов досить брутальним, проте на своєму наступному релізі "Sinister" ще підбавити агресивності. Над "Diabolical Summoning" трудився відомий Колін Річардсон, а на "Hate" команда знову змінила продюсера, довірившись на цей раз Вольфгангу Стаху. У групі тривали кадрові перестановки, але стиль її не особливо змінився, і музиканти так і клепали свої брутальні дез-композиції, незважаючи на те, що багато їхніх колег стали загравати з Блеком, готикою та іншої атмосферщіной. Обрану лінію вони підтвердили в 1996 році, викинувши на ринок міні-альбом "Bastard Saints". На цьому релізі відбувся дебют нового бас-гітариста Майкла Альдерліфстена. Після виходу платівки гурт багато гастролювала, катаючись по Штатах, ПАР і, звичайно ж, Європі.

Минуло цілих два роки, перед тим як "Sinister" знов опинилися в студії. Така перерва пояснювався, насамперед, пошуками нового вокаліста, оскільки Майк ван Мастрігт в 1997-му покинув команду. Місце фронтмена зайняв Ерік де Віндт, з яким пройшли сесії "Aggressive Measures". На цьому його місія закінчилася, і він поступився мікрофон грайндкорщіку Джусто Сільврантсу з "Inhume".

Однак і цей альянс виявився не тривалим, тому що Джусто вважав за краще рвати глотку в рідному "Inhume", чим займатися цим же в "Sinister". Вихід із ситуації був знайдений в особі Речел Хейзер. Ця миловидна особа схоплене такі звуки, на які був здатний не всякий детстер чоловічої статі. Альбом "Creative Killings", записаний з Речел, був виданий на лейблі "Hammerheart", а в Північній Америці поширювався через "Martyr Music". Диск дуже порадував фанів, оскільки "Sinister" залишилися вірні своєму агресивному брутальному дету. Після релізу "Creative Killings команду покинув дідок Барт ван Валленберг, який працював у" Sinister "з 1992 року, і на наступних гастролях його підмінив гітарист Паскаль Гревінья. У 2003-му пішли Гревінья і басист Алекс Пол, так що альбом "Savage Or Grace" допомагав записувати повернувся в рідні пенати Рон Ван де Полдер.

Рік потому у відставку попросився один із засновників "Sinister" ААД Клоостерваард, і це послужило головною причиною закриття проекту. Проте фани були незадоволені розпуском улюбленої команди, і навесні 2005-го на їх численні прохання колектив відновив свою діяльність. Цього разу ААД сам взявся за мікрофон, а його партнерами стали Алекс Пол (гітара), Бас ван ден Богаард (бас) і Пол Бельтман (ударні). У 2006-му дана конфігурація записала альбом "Afterburner", але до початку наступних сесій Бельтман пішов, і довелося шукати йому заміну.

Читате також