Siouxsie & The Banshees
Історія отримала продовження, і новоявлена команда стала концертувати і далі, використовуючи ім'я "Siouxsie & The Banshees". У 1977-му Марко перебрався в "Adam & the Ants", а Джон, що перетворився на Сіда Вішеса, прилучився до "Sex Pistols". Заповнивши втрати за допомогою барабанщика Кенні Морріса та гітариста Джона МакКей, група регулярно виступала і поступово зібрала некволих армію прихильників.
У 1978-му колектив уклав контракт з "Polydor" і свій перший же сингл ("Hong Kong Garden") відправив у гарячу десятку. Незабаром підоспів і дебютний альбом, що представляв собою дивний гібрид "Velvet Underground" і "Can". Диск продавався непогано, і за наполяганням лейбла група швиденько зготувала другого вініловий млинець, запхнувши в нього студійну версію тієї самої "The Lord s Prayer".
Турне на підтримку "Join Hands" тільки почалося, як спалахнув скандал, і Морріс і МакКей отримали відставку. На виручку "Siouxsie & The Banshees" прийшли Роберт Сміт з "The Cure" і барабанщик Баджі (Пітер Кларк) з "The Slits". І якщо перший обмежилася лише гастролями, віддавши перевагу основний проект, то другий затримався у складі надовго. Вакансію гітариста зайняв Джон МакГеоч (екс-"Magazine"), який дебютував на диску "Kaleidoscope". Ця платівка відрізнялася від двох перших припанкована-гітарних альбомів експериментами з електронікою і підвищеним мелодизмом. Сингл "Happy House" опинився в британському Тор 20, а сам "Kaleidoscope" приніс "привидам" найвищу чартової позицію (№ 5). У 1981-му ансамбль зробив зворотний зсув у бік гітарного саунду на альбомі "Juju", а також випустив сінгловий збірник "Once Upon A Time".
На наступний рік "Siouxsie & The Banshees" виступили з експериментальною роботою "A Kiss In The Dreamhouse", в якій дуже багато дзвонами, струнними, синтезаторами і вокальними овердабамі. Після закінчення сесій через хворобу вийшов з ладу МакГеоч, і на допомогу знову був покликаний Сміт.
Гітарист взяв участь у створенні концертний альбом "Nocturne" і атмосферного студійника "Hyaena", але потім повернувся в "The Cure". Джон на той час погладшав, але на роботу так і не вийшов, тому на роль гітариста ангажували Джона Валентайна Карратерса з "Clock DVA". У 1984-му в продаж поступив EP "The Thorn", а два роки по тому на світ з'явився альбом "Tinderbox", з яким "Siouxsie & The Banshees" вперше потрапили до американського Топ 100. У 1987-му команда записала добірку каверів "Through The Looking Glass", включивши в неї "пародії" на таких різнопланових виконавців як "Doors", "Sparks", "Kraftwerk", Іггі Поп. Трохи пізніше Карратерса змінив Джон Клейн, а, крім того, до складу увійшов клавішник і скрипаль Мартін МакКеррік. На двох наступних альбомах Сьюзі і компанія продовжили розробляти електронно-попсове напрямок і народили два значних хіта, "Peek-a-Boo" і "Kiss Them for Me".
Випустивши ще одну сінгловий компіляцію, "Twice Upon A Time", ансамбль зник з виду на три роки. З'явився в 1995-м диск "The Rapture" слухачі зустріли прохолодно, і команда незабаром розпалася, а Сьюзі і Баджі зосередилися на іншому проекті, "Creatures". Короткочасний реюніон "Siouxsie & The Banshees" відбувся в 2002-му, коли вокалістка і барабанщик об'єдналися зі Стівом Северіном і провели невелике турне. За підсумками тих гастролей був випущений концертний альбом "Seven Year Itch".