Skyclad
Демо для першого альбому представляли собою звичайні трешеві номери, і лише в деякі композиції була включена скрипка. Контрактна проблема вирішилася легко, оскільки з часів "Sabbat" у Мартіна залишалися зав'язки з "Noise records". Лейбл погодився прийняти до себе нову команду, але тільки наполіг на тому, щоб драм-машину замінили живим ударником. Таким чином в колективі з'явився Кіт Бакстер.
Дебютник "Skyclad", що поклав початок стилю "фолк-метал" був надзвичайно тепло зустрінутий фанами. Після невеликого голландсько-британського туру до групи увійшли гітарист Денні Портер і скрипалька Фріта Дженкінс, що додала своєю грою "фолкової". Відповідно, вже на другому альбомі трешу було набагато менше, а у команди виробився свій фірмовий "Скрипковий-джігових" стиль. На підтримку "A burnt offering for the bon idle" відбулося глобальне європейське турне, протягом якого "Skyclad" вдавалося збирати на свої концерти до 5000 глядачів.
У 1993 році Фріта народила доньку і була змушена піти з групи. Щоб компенсувати втрату, "Clads" взяли на її місце Кет Хауелл, завідував крім скрипки ще й клавішними. Правда, вона не дуже довго пробула в колективі і вирішила продовжити навчання, поступившись своїм місцем Джорджини Біддл. Альбом 1995 року "The silent whales of lunar sea" став останнім релізом "Skyclad" на "Noise records". Однак втрата контракту була доповнена і іншими неприємностями. Під час сесій у групи було викрадено все обладнання, а через кілька місяців заявили про свій відхід ударник Кіт Бакстер і гітарист Дейв П'ю. І все ж Стів і Мартін вистояли і продовжили діяльність за допомогою сессіонщіков, примудрившись при цьому пограти на розігріві у самих "Black Sabbath".
Своє нове пристановище "Skyclad" знайшли на лейблі "Massacre records", де приступили до роботи над шостим альбомом. Всі гітарні партії знову виконував один Стів, а за ударні посадили Пола Сміта. Крім того, деякі вокальні партії були довірені Кевіну Рідлі. Музиканти постаралися на славу, і фани визнали "Irrational anthems" кращим релізом групи. До початку гастролей на підтримку альбому в команді з'явився постійний ударник, Пол Кінсон.
На наступній платівці "Skyclad" продовжили експерименти і ввели цілий ряд інструментів: акордеон, труби, флейти, альт та банджо. Хоча команда дуже позитивно оцінила "The answer machine", деякі критики звинуватили її у відході від металевих коренів. Втім, фанів "Clads" такий прогрес цілком влаштовував, і вони охоче розкуповували платівку. Після декількох турів команда записала черговий альбом "Vintage whine", звучання якого виявилося знову досить важким. Після його виходу колектив знову залишився без контракту, що не завадило йому провести восени 1999 року хедлайнерское турне по Європі. До наступної операції з лейблом музиканти поставилися більш серйозно і лише після довгих відборів зупинилися на "Nuclear blast". Своє вступ під новий дах "Skyclad" відзначили ювілейним десятий альбомом "Folkemon".
На початку 2001 року несподівано для всіх колектив покинув один з його засновників, Мартін Волкайер. Але й це потрясіння команді вдалося пережити, а місце біля мікрофона зайняв її давній друг і продюсер Кевін Рідлі. Його дебют відбувся на гастролях в компанії з Фішем, а трохи пізніше Кевін спробував себе і в студійній роботі, коли група готувала збірник кращих речей під назвою "No Daylight ... Nor Heeltaps ...".