Slayer
У 1982-му "Slayer" записали своє перше демо, а в 1983-м на одному з концертів їх примітив глава "Metal Blade" Брайан Следжел. З його подачі пісня "Aggressive Perfector" потрапила на збірку "Metal Massacre III", а потім під прапором "MB" вийшов і дебютний альбом, "Show No Mercy".
Завдяки таким композиціям як "Die By the Sword", "The Antichrist" і "Black Magic" у групи з'явилося пристойну кількість шанувальників, і "Slayer" отримали можливість рухатися далі. У серпні 1984-го вийшов EP "Haunting The Chapel", що мав набагато більш похмурий і більше трешевий саунд, який створив основу для подальших робіт. Після нанесення візиту до Європи і гастролей по Америці музиканти записали "Hell Awaits".
Альбом посилив похмурість "Haunting The Chapel", але при цьому відрізнявся ще і підвищеною складністю гітарних партій. За продюсування наступного повнометражки взявся відомий Рік Рубін, за допомогою якого "Slayer" зробили справжній треш-шедевр, "Reign In Blood". Металхеди були в дикому захваті, а журнал "Kerrang!" дав цій роботі каліфорнійців звання "найважчої альбому всіх часів". Як би там не було, але наступне творіння групи значно відрізнялося від "Reign In Blood" зниженої агресивністю і уповільненим темпом. Критики знайшли цьому виправдання, сказавши, що таким чином колектив намагався піти від самоповторів, однак серед фанів "South of Heaven" викликав велике розчарування.
Розташування шанувальників "Slayer" повернули з випуском диска "Seasons in the Abyss", який був прямим спадкоємцем "Reign In Blood". Альбом дебютував в "Billboard" на 44-й позиції і приніс музикантам першу платину. У 1991-му вийшов подвійний концертний альбом "Decade of Aggression", але нових студійних робіт не з'являлося аж до 1994 року.
Між тим Ломбардо посварився зі своїми колегами і пішов організовувати проект "Grip Inc.", А місце Дейва зайняв барабанщик "Forbidden" Пол Бостаф. Дебют нового драммера відбувся на альбомі "Divine Intervention", під зав'язку напханому темами насильства, а також антирелігійними і антиурядовими текстами. У 1996-му "Slayer" висловили свою любов до панк-року, записавши збірка каверів таких груп як "Minor Threat", "TSOL", "DRI", "DI", "Dr. Know", "Verbal Abuse" і навіть "Stooges". На "Undisputed Attitude" також потрапила пара панк-опусів Ханнеман ("Can t Stand You" і "Ddamm"), які гітарист написав ще в середині 80-х. Диск записувався з Джоном Деттен на ударних, але незабаром після релізу за барабани повернувся Бостаф. На наступному альбомі команда змінила композиційний стиль, чим викликала суперечливі думки в середовищі шанувальників (хоча супутнє турне пройшло з великим успіхом).
У 2001-му вийшла остання робота з Бостафом, який незабаром був змушений піти за станом здоров'я. Барабанна установка повернулася у відання Ломбардо, і таким чином оригінальний склад був відновлений. Возз'єднання пішло колективу на користь, і альбом "Christ Illusion", що вийшов у серпні 2006-го, встановив рекорд групи в чартах "Billboard" (5-е місце).