Social Distortion

Перші сирі, брудні і швидкісні акорди пролунали в каліфорнійському Оранж Каунті в 1978 році, ставши відлунням Лондонській, Нью-йоркської та Лос-анджелеській панк-сцени. Таким чином місцеві панки спрямували свою енергію проти тихій і безтурботного життя прибережного містечка. Влада поставилися до даного явища з підозрою і закрили ряд клубів, порахувавши їх бандитським притулком.

Однак від панків нелегко було позбутися, і в 1979-му з'явився ще один колектив бузотерів. Група отримала назву "Social distortion", а заснував її Майк Несс в компанії з Кейсі Ройер та Братц Рікко і Франком Егнью.

Вже перший виступ команди супроводжувалося появою поліцейських, і концерт закінчився досить "весело". Несс догодив одному з копів плювком в обличчя, за що і був тут же пов'язаний і супроводжений у буцегарню. По виходу звідти Майк продовжив свою "підривну" діяльність і вирішив поповнити ряди "Social distortion" затятим прихильником панківської філософії Деннісом Даннелом. Правда, цей чувак ні на чому не вмів грати, а Несс готував його в басиста, чим викликав роздратування своїх колег. У результаті брати Егнью і Ройер пішли організовувати власну банду, а Майку залишалося тільки кидатися з ножем на стіни, попутно шматуючи собі пальці.

Поки Несс розбирався з плинністю складу свого проекту, пісні каліфорнійських панків почали потрапляти в ефір, а власник фірми "Posh boy" Роббі Філдс прочісував злачні місця в пошуках талановитих команд і підписував їх на свій лейбл. У лапи йому попалися також і "Social distortion", і в 1981 році на "Posh" вийшов їх перший сингл. У 1982-му команда засвітилася в документальному фільмі "Another state of mind", а також здійснила перше глобальне турне по Штатах. 1983-й ознаменувався для групи не тільки великою кількістю бійок і розбирань з поліцією, виходом дебютного альбому, а й черговими змінами складу. Пішли Брента Лілса і Дерека Про Брайєна змінили Джон Маурер (бас) і Крістофер Рис (ударні), а Даннел перемістився на гітару.

Сам Несс в той час серйозно захопився наркотиками, і в результаті "Social distortion" задовольнялися рідкісними місцевими концертами в перервах між його госпіталізації та влученнями в буцегарні. У 1985-му вокаліст надовго потрапив у клініку для позбавлення від наркотичної залежності і зміг повноцінно повернутися в свій колектив тільки в 1988-му. З тих пір справи команди пішли в гору.

Після виходу класного альбому "Prison bound" музиканти перебралися на мажорний лейбл "Epic". Там "Social distortion" випустили пару лонгплея, після чого змогли дозволити собі зробити тривалу перерву в студійній роботі. Цим скористалася фірма "Time bomb recordings", перевидана в 1995-м "Mommy s little monster", "Prison bound" і сінгловий компіляцію "Mainliner, Wreckage from the Past". У тому ж році "соціально спотворені" нарешті дісталися до студії, де записали одну зі своїх кращих робіт "White light, white heat, white trash". У серпні 1996-го - чергова заміна, і місце за ударними зайняв Чак Бісквітс. Літо наступного року команда провела в турі разом з "Pennywise", "Helmet" і "Mighty Mighty Bosstones", а в 1998 записала концертний альбом "Live at Roxy".

У 1999-му Майк Несс вирішив спробувати себе у сольній кар'єрі і випустив свій перший альбом "Cheating at solitaire". 29 лютого 2000 у віці 38 років помер Денніс Даннел. На концерті, присвяченому його пам'яті, крім "Social distortion" виступили "Offspring", "TSOL", "X", "Pennywise" та інші. Наприкінці 2000-го складу "SD" поповнився гітаристом Джонні Вікерсхемом і барабанщиком Чарлі Квінтана.

Читате також