Soil
Потужні та ярі гімни, що звучали на цих дисках, зацікавили Клайва Дейвіса, і він забрав "Soil" під дах своєї фірми "J Records". Першим мажорних релізом групи став альбом "Scars", що містив такі забійні речі як "Halo", "Breaking me down" і "Unreal".
До речі, "Halo" була написана задовго до випуску "Scars" і встигла як слід покрутити в радіоефірі. Але "Soil" зовсім не збиралися залишатися "групою одного хіта" і відправилися заробляти "живу" популярність.
Більше року команда провела на гастролях, протягом яких музикантам довелося ділити майданчики з Оззі Осборном, Робом Зомбі, "Mudvayne", "Static X", "Sevendust". У 2002 році колектив взяв участь у турі "Ozzfest", а також з'явився на британському фестивалі "Download". Після тринадцяти місяців концертної роботи, що знайшли відображення в міні-альбомі "Pride", "Soil" знову відправилися в студію. На "Re-de-fine" група знову порадувала шанувальників своїм умінням поєднувати неприборкану агресію і мелодійність.
Крім заголовного треку диск містив такі хіти як "Pride" і "Cross my heart". У перший тиждень продажів розійшлися 14000 копій "Re-de-fine", а в чартах "Billboard" альбом розташувався на 78-й позиції. Загальний же тираж "Scars" до того часу склав чверть мільйона примірників.
Перед самим виходом платівки колектив завдав короткочасний хедлайнерскій візит до Англії, а також дав кілька концертів у Північній Америці на розігріві у "Staind". Проте, як часто буває, шлях до успіху не обходиться без неприємних моментів, і те ж саме відбулося з "Soil", коли вони були на підйомі. У 2004 році заявив про свій відхід вокаліст Райан МакКомбс. Благо, ядро команди залишилося цілим і хлопці могли і далі складати пісні. Але вокаліст був все ж необхідний і після довгих і здавалося нескінченних прослуховувань місце біля мікрофона зайняв Ей Джей Кавальє з "Diesel machine".
На користь такого вибору говорили рекомендації від Пета з "Damageplan" і Уейна Статика з "Static-X". І хоча до цього часу музиканти залишилися без підтримки "J Records" настрій у них був досить оптимістичним.