Sopwith Camel

Сформована в 1966 році, група "Sopwith Camel" була першою командою з Сан-Франциско, яка домоглася світового успіху, але, проте, не зуміла протриматися на хвилі своєї популярності більше кількох місяців. Головна заслуга "Sopwith Camel" - пісня "Hello Hello", яка стала першим національним хітом, народженим у Фріско і передбачив майбутній успіх психоделічних груп західного узбережжя США.

Заснували команду Террі Макніл і Пітер Крамер, яких звела доля в одному з книжкових магазинів міста. Террі був у той час студентом Інституту Мистецтв, де вивчав графіку і попутно пробував писати вірші. Крім того, він грав на фортепіано і класичній гітарі, а в різних групах виступав з 16 років. Пітер, який став вокалістом, приїхав до Сан-Франциско з передмістя в пошуках хорошої школи.

Через місяць після знайомства хлопці влаштували прослуховування і підібрали для своєї групи гітариста та ударника. Ними відповідно стали Уїльям Сіверс і Норман Мейелл, що грав до цього якийсь час з майбутньою легендою білого блюзу Майком Блумфилдом.

Для повного набору в колективі не вистачало лише бас-гітариста, якого теж швидко знайшли. Ним виявився уродженець Лондона, давній знайомий Мейелла і потомствений басист (його батько працював в Сан-Франциско Симфонічному Оркестрі), Мартін Бірд. Після довгих роздумів група вибрала назву "Sopwith Camel" (на честь легендарного літака часів Першої Світової війни), запропоноване Крамером. Оскільки команда мала одного продюсера і один лейбл ("Kama Sutra") з "Loving Spoonful" (а також схожий стиль), багато хто думав, що "Sopwith Camel" були з Нью-Йорка, а не з Сан-Франциско.

Справжній успіх до колективу прийшов з виходом пісні "Hello Hello" (початок 1967 року), з ходу що догодила в гарячу десятку. За нею послідували ще два сингли (правда, не мали такого ж успіху, як і перший) і непоганий дебютний альбом, що викликав масу суперечливих рецензій. На хвилі успіху "Sopwith Camel" багато гастролювали, ділячи майданчика з "Young rascals", "Rolling stones", "Who" і, звичайно ж, "Lovin spoonful". Були навіть випадки, що у них на розігріві грали "Jefferson Airplane" і "Grateful Dead".

Проте внутрішнє напруження в колективі швидко загострилися до межі, і група фактично розпалася, так і не зумівши толком поживитися на популярності "Hello Hello". Кілька років пройшли без всяких реюніон: Мартін грав у всяких другосортних командах, Норман робив студійну роботу для продюсера Якобсена, Пітер животів в повній убогості, Террі наважився на подорож до Індії, а Вільям під псевдонімом Тракевей записав сольник. Через два роки відбулося відродження "Sopwith Camel", а приводом послужив інтерес однієї комерційної фірми до пісні "Hello hello", з якої повинен був вийти рекламний джингл. Уклавши контракт з "Warner Bros", група відправилася в студію записувати другий альбом.

Уільям Сіверс не брав участі в реюніон, але зате до кінця сесій в колективі з'явився Джиммі Стрінгфеллоу, який грав на клавішних, ріжках і гітарі. Результатом роботи став альбом "The Miraculous Hump Returns from the Moon", випущений в 1972 році. Він мав мало спільного з першою платівкою, і був вельми дивний пріджазованний рок-н-рол. Диск користувався певним успіхом, але після гастролей в його підтримку гурт розпався у другій раз і тепер вже остаточно.

Читате також