Sparks

Група "Sparks" є по суті сімейним проектом братів Маелс, Рона (р. 12 серпня 1948; клавішні) і Рассела (р. 5 жовтня 1953; вокал). У юності Маелси пробували себе в якості моделей, а по вступі в лос-анжелеський університет вирішили зайнятися музикою, сколотивши банду під назвою "Halfnelson". У цю компанію потрапили ще два брати, Ерл (гітара) і Джим (бас) Менке, а також барабанщик Халей Фейнштейн.

Група потрапила в поле зору Тодда Рандгрена і під його керівництвом записала однойменний дебютний альбом. Ексцентричний арт-рок не відразу знайшов шлях до сердець слухачів, і платівка зазнала комерційну невдачу.

За наполяганням менеджера вивіску змінили на "Sparks", і вже під цією назвою альбом був перевиданий, а композиція "Wonder Girl" потрапила в кінець чартів. Визнання прийшло з виходом "A Woofer In Tweeter s Clothing", який тримав хіт "Girl From Germany". Прозвучала британське турне, в ході якого тамтешня преса писала про групу тільки позитивні відгуки.

Вражені таким прийомом, Маелси вирішили залишитися в Лондоні і понабирали собі інший склад: Адріан Фішер (гітара), Мартін Гордон (бас) і Норман Даймонд (ударні). Ця конфігурація видала глем-бабблгамовий опус "Kimono my house", що увірвався в кращу англійську п'ятірку і містив пару забійних хітів "This Town Ain t Big Enough for the Both of Us" і "Amateur Hour". Але братам було цього мало і, зробивши пару кадрових перестановок, вони в тому ж році повернулися з альбомом "Propaganda" з блокбастерами "Never Turn Your Back on Mother Earth" і "Something for the Girl With Everything". Успіху групи значною мірою сприяли іронічні тексти пісень, які "Sparks" поміщали на конверти платівок.

У 1975-му команда скооперувалися з продюсером Тоні Вісконті і записала альбом "Indiscreet", але диск мав менший успіх, ніж попередні релізи, і Маелси вирішили повернутися до Штатів. Там вони з допомогою різних сессіонщіков зробили ще пару студійником у своєму ексцентричному стилі, після чого звернули свої погляди у бік диско з допомогою Джорджіо Мородера. Під керівництвом цього продюсера "Sparks" записали альбом "Number One in Heaven", який повернув групу в британські чарти з серією хітів - "The Number One Song in Heaven", "Beat the Clock" і "Tryouts for the Human Race".

Зробивши ще одну диско-платівку, Маелси поринули в безодню синт-попу. Вершиною їхньої творчості в цьому стилі став диск "Angst In My Pants", що привернув увагу слухачів по обидва боки Атлантики такими композиціями як "Angst In My Pants", "Mickey Mouse", "The Decline And Fall OF Me" і "Nicotina". У 1984-му "Sparks" повернулися до електронних експериментів на диску "Pulling Rabbits Out of a Hat", в результаті чого нарвалися на нерозуміння слухачів. Група випустила ще пару альбомів, після чого надовго зникла з поля зору.

Камбек відбувся в 1993-м з синглом "National Crime Awareness Week", а черговий полнометражнік, "Gratuitous Sax and Senseless Violins", з'явився на наступний рік. Наступний реліз від "Sparks" вийшов у 1997-му і представляв собою збірник радикально перероблених хітів. По справжньому свіжий матеріал був представлений на альбомах 2000 і 2002 років. На останньому з цих релізів Маелси в черговий раз здивували слухачів, записавши диск без використання ударних.