Steeleye Span

Поряд з "Fairport Convention" ця команда є однією з найбільш відомих британських фолк-рок-гуртів. У обох колективів є багато спільних рис - обидва виконували англійські народні пісні в рок-обробці, не забуваючи при цьому і власний матеріал, у обох лідер-вокалістом була жінка, обоє зазнали численних змін у складі. Але є в них і відмінності - "Fairport Convention" прийшли до фолк-року з боку року і були цікаві на початку своєї кар'єри, а "Steeleye Span" відштовхувалися від фольку і цікавими стали трохи пізніше.

До першого складу гурту, що зібрався в 1970 році, включав в себе гітариста Террі Вудса з ірландської фолкової команди "Sweeney s Men", вокалістку Медді Прайор, яка виступала в дуеті разом з гітаристом Тімом Хартом, басиста Ешлі Хатчінгс (екс-"Fairport Convention") і дружину Террі, вокалістку Гей Вудс.

Дана конфігурація випустила всього один альбом, після чого подружжя Вудс відчалили в "Doctor Strangely Strange". На зміну Террі прийшов один із найбільш шанованих у лавах британського фолку гітаристів, Мартін Карті, з появою якого саунд "SS" "наелектризували".

Перехід від акустики на електрогітари збентежив фолькові співтовариство, але хлопцям було на все начхати, і вони робили ту музику, яка їм була до душі. При цьому, як не дивно, гурт обходилася без ударника. В кінці 1971-го ряди "Steeleye Span" покинули Хатчінгс і Карті. Здавалося, команда повинна була загнутися, але вона навпаки вступила в комерційно найбільш успішну фазу. За словами Харта, група тоді намагалася зробити фолк-музику менш езотеричної і ближчою слухачеві. У цьому була чимала заслуга нового басиста Ріка Кемпа, що став за сумісництвом чоловіком Медді. У 1973 році "Steeleye Span" нарешті стали використовувати ударні, а в 1974-му їх пісня "Gaudette" вперше опинилася в британських чартах і стала хітом. А на наступний рік їх чекав величезний для фолкового колективу успіх - композиція "All Around My Hat" виявилася в кращій англійської п'ятірці.

У Штатах "Steeleye Span" також стали популярні, їх пісні звучали на багатьох радіостанціях, і групі було довірено відкривати концерти "Jethro Tull" під час північноамериканського турне. У 1977-му в команду повернувся Мартін Карті, а разом з ним прийшов акордеоніст Джон Кіркпатрік, що притяг за собою народні мотиви.

Трохи погравши в колишньому дусі і випустивши прощальний концертний альбом "Live At Last", група незабаром розпалася. Музиканти зайнялися сольною роботою і іншими проектами. Найбільший успіх у цьому плані мали Медді Прайор в дуеті з Юном Тейбором, а також Карті, виступав соло. У наступні роки "Steeleye Span" періодично відроджувалися, щоб взяти участь в яких-небудь фестивалях, або прокотитися з гастролями, або навіть записати чергову студійну платівку. Їх завжди добре приймали, але нерегулярність діяльності групи все ж таки негативно позначалася на якості музики. Один з глобальних реюніон "Steeleye Span" відбувся в 1996 році, коли на ювілейному концерті, присвяченому 25-річчю колективу, зібралися практично всі справжні і колишні учасники (за винятком Террі Вудса).

У 1997-му оголосила про свій відхід Медді, і наступні кілька років партії лідер-вокалу виконувала Гей Вудс. Однак альбоми, записані в той період, не зустріли у шанувальників групи великого схвалення, і в 2002-м "Steeleye Span" повернулися до класичного складу на чолі з Прайор.