Steve Morse

Син священика та піаністки, Стівен Джей Морс народився 28 липня 1954 року в містечку Гамільтон, штат Огайо. Стіву не було ще й десяти років, коли він разом зі своїм братом Дейвом організував групу "The Plague". До кінця 60-х Морси переїхали до Джорджії, де Стів і Дейв увійшли до складу ансамблю "Dixie Grit".

Банда виступала в кав'ярнях і на танцмайданчиках, граючи чужий матеріал, у тому числі кавери "Led Zeppelin" і "Cream". На початку 70-х група розпалася, і Морс зі своїм партнером Енді Вестом організували інший проект, "Dixie dregs". У складі цієї команди гітарист провів без малого 13 років.

У 1983 році Стів вирішив перекваліфікуватися і взявся вести колонку "Open ears" у журналі "Guitar for the practicing musician". Однак без музики жити було нудно, і незабаром Морс відкрив сольний проект - "Steve Morse band". У його малоформатний складу також увійшли басист Джеррі Пік і барабанщик Дуг Морган, згодом замінений Родом Моргенштейн.

Якщо талант Стіва як композитора був помітний ще в "Dixie dregs", то гітарні здібності проявилися в нього саме в "Steve Morse band". Перший же альбом бенду приніс йому хіт (правда, невеликий) "Cruise missile". У 1985-му вийшла друга робота, "Stand up", а після релізу музиканти провели турне на розігріві у "Rush". Фірма "Elektra", що випустила платівку, відмовила групі в будь-якому промоції, і для Морса настав час переоцінки цінностей. Проте гітарист виявився затребуваною особистістю, і незабаром його ангажували арт-рокери "Kansas". Але Стіву цього було мало, і він несподівано для своїх шанувальників за сумісництвом влаштувався пілотом (!) У комерційну авіакомпанію.

Намотавши неабияку кількість повітряних кілометрів, Морс спустився з небес на землю і сконцентрувався на своєму справжньому покликанні - музиці. У 1989 році він записав альбом "High tension wires", на якому складні аранжування поступилися місцем акустично-мелодійному напрямку. Хоча і Пік і Моргенштейн допомагали Морс, диск вийшов під маркою "Steve Morse".

Щоправда, вже через два роки Стів повернувся до формату групи, і на альбомі "Southern steel" знову красувалося ім'я "Steve Morse band". Після виходу "Coast to coast" Морс брав участь в реюніон "Dixie dregs", а в 1994-му був запрошений в "Deep purple". Однак сольну кар'єру гітарист не закинув і в середині 90-х випустив ще пару альбомів. У порівнянні з попередніми релізами "Structural damage" і "StressFest" звучали більш важко - безсумнівно, позначалося вплив "Deep purple". Участь в цій легендарній команді забирало у Стіва все більше і більше сил. Тим не менш, у 2000 році він викроїв час для чергового сольника.

На "Major impacts" Морс віддав данину тим гітаристам, які вплинули на нього більш за все, в тому числі Джорджу Харрісону, Джимі Хендрікса, Джефу Беку, Кіту Річардсу, Алексу Лайфсону і Джон Маклафлін. Черговий опус Стіва називався "Split decision" і був складений наполовину з "електричних" і наполовину з акустичних номерів. У 2004-му вийшла друга частина "Major impacts", а в 2005-му на світ з'явилася збірка "Prime cuts", куди увійшли як композиції з альбомів Морса, так і речі з триб'ютів і платівок інших виконавців за участю Стіва.