Steve Vai

Поряд зі своїм вчителем, Джо Сатріані, Стів Вей по праву вважається одним з видатних гітаристів сучасності. Народився 6 червня 1960 року, Стів в шість років спробував грати на органі, а в десять освоїв акордеон. Зі своїм основним інструментом, гітарою, молодий Вей познайомився у 13 років, і з тих пір для нього більше нічого не існувало.

Кумирами підлітка стали Джимі Хендрікс, "Led Zeppelin" і "Alice Cooper". Бажаючи досконало оволодіти технікою гри, Стів став брати уроки у місцевого гітарного гуру, Джо Сатріані. Отзанімавшісь з ним належний час, Вей вступив до Беркліївської музичну школу в Бостоні.

Саме в той час, будучи студентом, Стів взявся препарувати найскладніші гітарні композиції з репертуару Френка Заппи. Одна з цих речей, "Black page", була записана ним на плівку і відіслана знаменитому авангардисту. Френк виявився настільки вражений талантом молодого хлопця, що тут же запросив його собі в групу. У компанії Заппи Вей провів з 1980 по 1984 рік і брав участь у записі кількох його альбомів.

У 1984-му гітарист вирішив почати сольну кар'єру і на свої заощадження записав і випустив пару платівок, "Flex-Able" і "Flex-Able Leftovers". На обох альбомах відчувався сильний вплив Заппи. У 1985 році Стів отримав пропозицію від Грема Боннет зайняти вакансію гітариста в "Alcatrazz". З цією групою Вей записав один лонгплей, після чого його чекав новий ангажемент. Цього разу Стіва зманив його друг Біллі Шихан в команду Девіда Лі Рота. Альянс виявився дуже вдалим і після мультиплатинового "Eat em & smile" фото Вея замигтіло на обкладинках музичних журналів. Авторитет Стіва виріс настільки, що разом з фірмою "Ibanez" він організував випуск власної серії гітар "Jem 777".

Зробивши з Лі Ротом ще одну хітову платівку, Вей приступив до запису третього сольника. При цьому музикант паралельно примудрився попрацювати в "Whitesnake" над "Slip of the tongue". На "Passion & Warfare" Стів нарешті реалізував юнацькі мрії, зробивши цей практично інструментальний альбом за своїм смаком. Диск отримав золото і підтвердив статус Вея як видатного гітариста.

Після тривалої паузи музикант з Девін Тауншенд, Ті Ем Стівенсом і Террі Бозза організував проект імені себе самого ("VAI"), з яким випустив один диск, "Sex & Religion". Альбом значно відрізнявся від попередньої роботи і був зустрінутий публікою досить прохолодно. Закинувши "командні експерименти", з 1995 року Стів зайнявся виданням сольних платівок. Починаючи з альбому "Fire garden" Вей відкрив у собі непогані вокальні здібності. У 1997-му музикант взяв участь в трехгітарном проекті "G3", випустивши з ним концертний альбом "G3: Live in concert".

Свій же перший "лайв" Вей випустив в 2001 році. "Alive in an ultra world" був зроблений на основі національних мотивів тих країн, в яких він встиг побувати під час гастрольних поїздок. Крім цього альбому на початку нового тисячоліття Стів випустив збірку балад "The 7th Song", ретроспективний бокс-сет "The Secret Jewel Box" і добірку саундтреків "The Elusive Light and Sound". Чергова студійна робота з'явилася в 2005 році.