Stone Roses
З приходом ударника Алана "Рені" Врена (р. 10 квітня 1964), гітариста Енді Кузенса і басиста Піта Гарнера група змінила вивіску на "Stone roses". Сталося це в 1985 році. Команда тоді виступала в манчестерських клубах, виконуючи суміш гітарного попа 60-х і хеві-метал з легким нальотом готики. У 1987-му з банди пішов Кузенса, а незабаром за ним послідував і Гарнер. На заміну останньому був прийнятий Гері Маунфілд (р. 16 листопада 1962) на прізвисько "Мані".
В оновленому складі "Stone roses" випустили свій перший сингл "So Young". Незабаром за ним послідував ще один, "Sally Cinnamon". Ці релізи не привернули особливої уваги до групи, хіба що лише лейбл "Silvertone Records" проявив інтерес. Третій сингл, "Elephant Stone", остаточно визначив стиль гурту - запам'ятовується нео-психоделічний гітарний поп.
І тут почалося! На початку 1989-го "Stone roses" в Манчестері та Лондоні дали серію концертів, які пройшли з аншлагами. У травні вийшов дебютний альбом, відразу ж став культовим. Це було дивно, оскільки раніше нікому ще не вдавалося винайти такий вдалий сплав ритмів 60-х і 80-х років. "She Bangs the Drums", видана синглом, опинилася в Топ 40, а восени пісня "Fool s Gold" вже дісталася до восьмої рядки британських чартів. Переповнені клуби не вміщали всіх бажаючих і група перебралася на більш просторі майданчики. У першій половині 1990 року почалося перевидання ранніх речей у вигляді синглів. Всі вони займали непогані місця в британських чартах. Свежачком "Stone roses" порадували публіку тільки в липні, коли вийшов сингл "One love", що виявився вже на четвертому місці англійських хіт-парадів. Незадовго до цього група організувала свій фестиваль в "Spike Island" в Віднес.
Після цього концерту, що зібрав 30 000 глядачів, "живих" уявлень музиканти не давали цілих п'ять років. Влітку того ж року колектив був втягнутий у розбірки зі своєю записуючої фірмою. Справа це затягнулося надовго і закінчилося перемогою "Stone roses" в 1991 році. Позбувшись від "Silvertone" команда підписала багатомільйонний контракт з "Geffen Records".
Наступні три роки колектив провів у роботі над своїм другим альбомом. Весь цей час у пресі не було майже ніякої інформації про "Розу". Лише у 1994-му, і то лише під тиском свого лейблу, музиканти нарешті закінчили роботу над платівкою. "Second Coming" отримав суперечливі огляди в пресі, але тим не менш провів кілька тижнів у першій десятці. Сингл "Love Spreads" замість очікуваного першого місця зайняв "лише" друге. На 1995 рік було заплановано глобальне світове турне на підтримку альбому, але незадовго до його початку Рені несподівано звалив з групи. На заміну йому був узятий Роббі Маддікс. Під час коротких американських гастролей Сквайр примудрився зламати собі ключицю через що було зірвано виступ "Stone roses" на фестивалі в Гластонбері.
Популярність команди значно впала, причому це відбувалося на тлі успішних камбеків їхніх колег по цеху. В кінці 1995-го до складу групи був доданий клавішник Найджел Іпінсон і "Троянди" нарешті зробили своє перше за п'ять років британське турне. Навесні 1996-го Джон Сквайр оголосив про свій відхід з "Stone roses" і намір створити новий проект. Решта музиканти спробували знайти нового гітариста, однак у них нічого не вийшло і восени 1996-го група була офіційно розпущена.