Stooges
Але команда, хоча і стала сенсацією андеграунду, була дуже небезпечною, щоб влитися в мейнстрім. Після виходу трьох студійних альбому "Stooges" розпалися, залишивши спадщина для незліченної кількості інді-груп. Сам же Іггі Поп перетворився згодом просто на культову фігуру. А розпочав свою кар'єру Джеймс Остерберг в середині 60-х, граючи в різних Мічиганський командах, найвідомішими з яких були "Prime Movers" і "Iguanas".
Перебуваючи якось в Чикаго, він потрапив на концерт "Doors", який здійснив на музиканта величезне враження і підштовхнув до створення "Stooges". Взявши псевдонім Іггі Студж, Джеймс запросив до себе в компанію братів Рона (гітара) і Скотта (ударні) Ештон і бас-гітариста Дейва Олександра. У такій конфігурація група дебютувала з концертом перед студентами Мічиганського Університету на святі Хеллоуїн.
Протягом наступного року команда їздила по Середньому Заходу, заробляючи скандальну популярність. Особливо "веселив" публіку Іггі, завжди виходив на сцену без сорочки і вимазують то кров'ю від стейків, то арахісовим маслом. Різьба склом по тілу і стрибки в публіку були для фронтмена звичайною справою. Будучи по суті андеграундної групою, "Stooges" все-таки примудрилися потрапити на мажорний лейбл. Сталося це в 1968-му році в Детройті, де колектив відкривав концерти "MC5". Присутні там представники "Elektra" вирішили заодно підписати до себе і розігріваються команду. Продюсіруемий Джоном Кейлі дебютний альбом "Stooges" з'явився на прилавках магазинів у 1969 році. Платівка викликала бурю захоплення на андеграундної пресі, але широкі маси таку музику не визнавали, і диск продавався погано.
Коли ж музиканти зібралися записувати другий альбом, виявилося, що усі вони грунтовно підсіли на наркоту. На концертах це виражалося не тільки в нестерпних витівки Іггі, а й у тому, що група всього лише могла тримати "на плаву" який-небудь простенький двухаккордний риф.
Не дивно тому, що атональної шум, який панував на "Fun House", мало кого залучив, і тираж диска виявився ще менше, ніж у попередника. "Stooges" занурилися в пучину дезінтеграції, а Іггі Поп вів нерівну боротьбу з героїном. Незабаром команду покинув Олександр, Рон Ештон перемістився на бас, а новим гітаристом став Джеймс Вільямсон. Однак новій конфігурації не вдалося створити нічого путнього крім кількох демок. З дворічної депресії "Маріонетки" допоміг вибратися Девід Боуї, який перебував тоді на піку слави після свого "Зіггі Стардаста". Він зробив для групи контракт з "Columbia" і організував запис третього альбому. "Raw Power" мав напрочуд позитивні відгуки, але комерційний успіх все одно минув "Stooges". Випустивши наостанок концертний альбом "Metallic KO", команда остаточно розвалилася.
Піп не без допомоги того ж Боуї зумів позбутися від героїнової залежності і почав сольну кар'єру. Лише на початку наступного тисячоліття Іггі разом з Ештоном вирішив на деякий час реанімувати славне ім'я "Stooges". Все почалося в 2003-му з невеликої серії концертів, але потім група все частіше стала з'являтися на публіці і, нарешті, в 2007-му після більш ніж 30-річної перерви вийшов новий студійний альбом.