Strawberry Alarm Clock
Як і багато інші команди, колектив займався виконанням чужих шлягерів, а перші сингли були кавери. Нарешті, навесні 1967-го команда вирішила випустити сорокап'ятку з власною піснею, "The Birdman of Alkatrash". Для бі-сайда ж призначалася інструментальна композиція Вейца і Кінга "Incense and Peppermints". Продюсер Френк Слей, займався випуском платівки, угледів тут маленьку недопрацювання і попросив якогось Джона Картера написати до неї текст.
Ідею втілили в життя, однак у графі "credits" імена Вейца та Кінга не значилися. Згодом їх записали як аранжувальників, але при цьому забули згадати Грега Манфорда, який, не будучи офіційним членом групи, заспівав "Incense and Peppermints". Втім, всі ці нестиковки здавалися тоді не суттєвими, оскільки мова йшла про бі-Сайді. Проте все вийшло не так як планували видавці, і саме "Incense and Peppermints", а не "The Birdman of Alkatrash" припала до смаку радіодіджеїв.
До цього часу група змінила назву на "Strawberry Alarm Clock", попутно перейшовши під дах "Uni Records". Новий лейбл вивів команду на національний уровен, ь і "Incense and Peppermints", що зазвучала на всіх американських станціях, піднялася в чартах на вищі позиції. Успіх зажадав випуску повнометражної платівки, і група почала в терміновому порядку готуватися до сесій. У цей період у складі з'явилися ударник Ренді Сеол і другий басист, Джордж Баннелл. Незважаючи на поспішну запис альбому, "Incense and Peppermints", що представляв собою коктейль з психоделіки, Саншайн-попа, гаражного року і каліфорнійських гармоній добрався до 11-го рядка американського хіт-параду. Кінець 1967-го і більшу частину наступного року "Strawberry Alarm Clock" провели на гастролях, протягом яких втратили одного басиста (Ловерто прихопив з собою 25000 баксів і був такий).
На початку 1968-го вийшов сингл "Tomorrow", що приземлився на 23-му рядку чартів. На жаль, лейбл не встиг скористатися сприятливою ситуацією і, забарившись з випуском супутнього альбому, отримав низькі продажі полноформатніка. Справи групи кілька одужали лише коли її запросили взяти участь у фільмі "Psych-Out" з Джеком Ніколсоном в головній ролі.
Однак лейбл все одно залишався незадоволений маленьким рівнем доходів і тому при підготовці третього альбому вирішив втрутитися у творчий процес. За рішенням менеджерів частина матеріалу була взята за межами групи, причому в авторах знову значилися ліві люди. Така постановка питання викликала невдоволення серед музикантів і привела до відходу Сеол і Баннелла. Ці двоє з подачі звільненого менеджера Білла Холмса організували інший проект з назвою "Strawberry Alarm Clock", що абсолютно збили з пантелику промоутерів і геть-чисто заклинило концертну діяльність обох колективів.
Тим часом склад справжніх "SAC" зазнав значних змін: Кінг перемістився на бас, на ударні повернувся Ганнелс а пост фронтмена зайняв гітарист Джиммі Пітман. По суті це була вже інша група, а її саунд став жорстким і блюзовим. Четвертий альбом не зміг знайти свого слухача, а за відсутності заявок на концерти існування команди уявлялося малоперспективним. В кінці 1969-го Питмана змінив Пол Маршалл, Кінг повернувся на гітару, а Вейц пішов з "Clock". Дана конфігурація якимось дивом дотягла до 1971 року, але після того як Ед Кінг пішов у "Lynyrd Skynyrd", проект остаточно розпався.