Stray

Незважаючи на свої досить якісні роботи група "Stray" так і не змогла пробитися на передній край рок-сцени, а журналісти називали її бідним родичем "Status Quo". З іншого боку, в кінці 60-х її музиканти вже мали власне освітлення, піротехніку і транспорт, у той час як інші ледве нашкребла на інструменти. Команда була заснована в 1966 році чотирма учнями однієї з лондонських шкіл.

До складу увійшли Справ Бромхем (гітара, вокал), Стів Гедд (вокал, гітара), Гері Гайлс (бас) і Стів Кратчлі (ударні). Кратчлі згодом пішов грати традиційний джаз, а його місце зайняв Річі Коул.

Після закінчення школи хлопці взялися за справу серйозно і приступили до регулярних концертів у лондонських клубах, граючи дивну суміш хард-року, прогресиву і ритм-енд-блюзу. Навесні 1969-го група виступила на розігріві у "Groundhogs", після чого дістала контракт з "Transatlantic Records". На наступний рік "Stray" дебютували з однойменною альбомом, на якому звучав гітарно-орієнтований хард-рок.

У 1971-му колектив відзначився на фестивалі в Рідинзі, де виступив нарівні з Рорі Галлахером, "Medicine Head" і "Van der Graaf Generator". У тому ж році "Stray" провели хедлайнерское британське турне і вперше засвітилися на телебаченні, а потім зробили вилазку в Європу на розігріві у "Ten years after". У 1972-му музикантів знову чекав Рідінг, а в 1973-му - гастролі в компанії з "Groundhogs" і "Black Sabbath". Тепер концерти "Stray" проходили в розширеній конфігурації: до справи були підключені бек-вокалісти, клавішні і мідна секція. Основний же склад залишався стабільним аж до 1974 року, поки в команді не з'явився гітарист Піт Дайер.

Гедд пішов під час сесій "Stand up and be counted", і з цього моменту лідируючі вокальні партії розподілилися між Бромхемом і Дайер. Зміна складу супроводжувалася зміною лейблу - розлучившись з "Transatlantic" колектив перебрався на "Pye Records". Влітку 1975-го "Stray" вперше відвідали Америку де грали з "Spirit" і "Canned heat", а після повернення додому їм довірили відкривати престижні концерти "Kiss" і "Rush".

Незважаючи на досить-таки теплий прийом публіки, фінансове становище групи продовжувало залишатися плачевним. Хронічне безгрошів'я, поганий менеджмент і накату хвиль панку в 1977 році привели до розпаду команди. Бромхем зібрав "The Del Bromham Band", а його колишні колеги через кілька років реанімували вивіску "Stray", запросивши до себе гітаристів Дону Холліса і Тоні Поу. Дана конфігурація встигла провести одне турне в компанії з "Saga", після чого Бронхем повернувся на своє законне місце. У 1984-му в команду підтягнувся і Гедд, за участю якого був записаний концертний альбом "Live at the Marquee".

З другої половини 70-х Бронхем зосередився на інших проектах, а про "Stray" згадав тільки через 10 років. За допомогою нових рекрутів, басиста Дасті Міллера і барабанщика Філа Макки, він зробив не тільки концертний альбом, а й записав повноцінний студійник, "New Dawn". Група залишалася діяльною і в новому тисячолітті, і хоча її склад тепер регулярно змінювався, вона не обмежувалася концертами, а час від часу випускала нові роботи.

Читате також