Suede
Потім у них була ще одна група, "Suave & Elegant", але вона так само як "Geoff" проіснувала недовго. Нарешті, в 1989 році за допомогою оголошення в "New musical express" хлопці знайшли гітариста Бернарда Батлера та за участю драм-машини приступили до репетицій під вивіскою "Suede". Перша ж демка, "Specially Suede", п'ять разів поспіль зайняла призове місце на радіопередачі "Demo Clash", і це призвело до контракту групи з інді-лейблом "RML".
До моменту підписання паперів команда поповнилася ще одним гітаристом, вірніше гітаристкою, якою стала подружка Андерсона Джастін Фрішманн. Щоб завершити комплектування складу, "Suede" знову подали оголошення, і незабаром у колективі з'явився ударник Майк Джойс, колишній учасник "Smiths". В кінці 1990-го група підготувала сингл "Be My God", але через розбіжності з лейблом він так і не вийшов у світ.
Протягом 1991 року музиканти репетирували і готували демки, а в 1992-му знайшли новий дах у вигляді "Nude records". До цього часу Джастін пішла з "Suede", а місце за ударними зайняв Саймон Гілберт. Тим часом слава про групу гриміла по всій країні, і ще не вийшов перший сингл, а фото "Suede" з'явилося на обкладинці "New musical express". Тому не дивно, що коли "The Drowners" з'явився в продажу, він тут же став хітом. Наступний сингл, "Metal Mickey", піднявся в чартах ще вище і зайняв там 17-ий рядок. Ажіотаж, який виник навколо "Suede", підігрівався заявами Андерсона про свою бісексуальність. Перед виходом дебютного лонгплея команда провела невелике, але дуже успішне турне.
Альбом, який вийшов в кінці березня 1993 року відразу ж піднявся на вершину чартів і розходився в немислимих кількостях. Однак, незабаром у групи виникли деякі проблеми. Відносини між Батлером і рештою учасників команди стали різко погіршуватися, що призвело до відходу гітариста. Бернард звалив в кінці сесій другого альбому, і в результаті це відбилося на якості платівки. Загалом-то, критики прийняли "Dog man star" вельми захоплено, але продажу диска виявилися слабкі.
На місце Батлера в "Suede" взяли 17-річного Річарда Оукса, і разом з ним команда провела глобальне турне. У 1996-му колектив поповнився клавішником, яким став Ніл Колдінг, двоюрідний брат Гілберта. У тому ж році квінтет видав новий альбом, "Coming up", який повторив успіх дебюту і злетів на верхній рядок британських чартів. Такі пісні як "Trash", "Beautiful Ones", "Saturday Night", "Lazy" і "Filmstar" стали хітами не тільки в Англії, але і в багатьох інших країнах. У 1997-му "Suede" випустили подвійний збірник бі-сайдів "Sci-Fi Lullabies", а потім взяли півторарічний таймаут. Повернулися вони в 1999-м з новим релізом "Head music". Незважаючи на те, що альбом мав більш холодний, електронний саунд, він з упевненістю очолив британські чарти.
Коли в березні 2001 року команда зібралася на чергові сесії, несподівано заявив про свій відхід Ніл Колдінг. Замість нього місце клавішника зайняв давній друг "Suede" Алекс Лі. Крім цього "непорозуміння" у групи виникли проблеми з продюсерами, в результаті чого матеріал прийшло записувати двічі. Однак, незважаючи на всі перешкоди, робота над новим альбомом була все ж закінчена, і у вересні 2002-го "A new morning" вийшов у світ.