Swinging Blue Jeans

Одна з численних ліверпульських команд кінця 50-х, "The blue genes", утворилася в 1959 році шляхом схрещування двох інших скіффл-груп. Виконувала вона тоді, як водиться, всілякі рок-н-рольні кавери. Спочатку хлопці виступали де доведеться, а потім перемістилися в модні в ті часи клуби "Mardi Gras" і "Cavern". Трохи пізніше разом з такими колективами як "The Beatles", "Gerry and the Pacemakers", "The Searchers" і "Merseybeats" музиканти зачастили до Гамбурга, де особливою популярністю серед ліверпульців користувався "Star club".

На початку 60-х ансамбль змінив вивіску на "Swinging blue jeans", а в 1963-му на хвилі розквіту мерсібіта підписав контракт з "HMV", філією "EMI". Заодно команда отримала підтримку від однієї з фірм, що виробляє джинси. Покровителі активно сприяли частому появи "Swinging blue jeans" в ефірі, зокрема на модному тоді "Радіо Люксембург".

Перший сингл, "It s Too Late Now", зайняв в британських хіт-парадах 30-е місце. Проте справжній успіх прийшов до команди, коли та викинула на ринок сорокап'ятку з заводним кавером Чена Ромеро "Hippy Hippy Shake" (між іншим, ця дрібниця була присутня у репертуарі "Бітлів", але прославилася у виконанні саме "Swinging blue jeans"). Завдяки цій композиції "Джинси" поряд з "Rolling stones" стали першими героями популярної телепередачі "Top of the pops". В Англії "Hippy Hippy Shake" зайняла друге місце, а в Штатах - 24-е. Ансамбль продовжив клепати хітові сингли, "Good Golly Miss Molly", "You re No Good", "Don t Make Me Over", "It s Too Late Now", що є, як правило, кавери.

Однак незабаром Британію накрила бітломанія, а "Swinging blue jeans" зі своїм консерватизмом відійшли на другий план. Останнім їх досягненням став сингл 1966 року "Don t Make Me Over", що піднявся до 31-го рядка чартів.

У тому ж році пішов один із засновників колективу, гітарист Ральф Елліс, який поступився місце Террі Сілвестру. Далі справи все йшли гірше і гірше. Якщо на концертах публіка ще хоч якось сприймала групу, то її релізи перестали потрапляти в чарти. Влітку 1968-го під вивіскою "Ray Ennis and the blue jeans" вийшов останній провальний сингл "What Have They Done To Hazel?". Слідом за цим Сілвестр відбув до "Hollies", і незабаром "Джинси" припинили існування. Правда в 1973-м Рей Енніс відродив "Swinging blue jeans" і група навіть записала альбом, "Brand New And Faded". Особливого інтересу до цього релізу публіка не проявила і діяльність колективу знову затихла.

З тих пір група неодноразово піддавалася реанімації, причому фани ніколи не сприймали нові речі, а вимагали виконання старих популярних шлягерів. Особливою увагою "Swinging blue jeans" користувалися у 90-х роках, коли інтерес до мерсібіта проявився знову. Так, у 1994-му відбулося дуже успішне світове турне. З "старичків" до цього часу в команді залишилися тільки Рей Енніс і Ліс Брейді, а компанію їм склали Алан Ловелл і Філ Томпсон.