Talk Talk

Історія "Talk talk" нерозривно пов'язана з іменем її лідера і автора більшості композицій Марка Холліса. У юності Марк мріяв стати дитячим психологом, але в 1975 році кинув університет і перебрався до Лондона, де організував свій перший проект "The reaction". Група випустила один сингл і в 1978 році була розпущена. За допомогою свого старшого брата, який очолював панківську банду "Eddie and the hot rods", Марк познайомився з музикантами Полом Веббом (бас), Лі Харрісом (ударні) і Саймоном Бреннером (клавішні).

У їхній компанії в 1981 році молодший Холліс і заснував "Talk talk" (назва була узята з однієї пісні "Reaction").

Записавши кілька демок, група уклала контракт з "EMI". Для роботи над першими синглами лейбл виділив колективу продюсера Коліна Терстона, що займався також з "Duran duran". Тому не дивно, що перші релізи носили дух "нової романтики", настільки характерної для "DD". У такому ж ключі був зроблений і дебютний альбом, "The party s over", повністю відповідав віянням синт-поп моди того часу.

Проте після спільного з "Duran duran" туру "Talk talk" випустили сингл "My Foolish Friend", що мав більш щільне і зріле звучання, однією з причин чому стала відсутність клавішних Бреннера. У 1983 році група взялася за сесії другої платівки, в роботі над якою музикантам допомагав продюсер і мульти-інструменталіст Тім Фриз-Грін, що фактично став неофіційним четвертим членом команди. В його особі Холліс знайшов ідеального партнера для втілення своїх амбіцій, що виявилися на "It s my life". Нововолновие примочки поступилися місцем більш багатим і природним структурам. Платівка зайняла 35-у сходинку в британських чартах, а заголовний трек став хітом по обидві сторони Атлантики.

На наступному альбомі композиції ще більш споважніли, а їх тривалість збільшилася в середньому до шести хвилин. На підтримку платівки було організовано глобальне турне, а сам альбом тим часом став найбільш продаваним релізом в дискографії "Talk talk". Пісні "Life s What You Make It", "Give It Up", "I Don t Believe In You", "Living In Another World" побували на верхніх рядках хіт-парадів. Сам же "Colour Of Spring" досяг в Англії восьмого місця і отримав там "золото", а в багатьох європейських країнах - і "платину".

Для запису наступного диска "EMI" виділила величезний бюджет, за що і "поплатилася". Мало того, що музиканти провели за сесіями майже півтора року, порушивши всі контрактні терміни, так Холліс заявив, що ніяких синглів з "Spirit of Eden" не буде, як не буде і концертів на підтримку альбому. Остання умова Марк мотивував тим, що на сцені неможливо буде відтворити відповідне звучання. Коли диск вийшов у світ, критики сприйняли його із захопленням - дуже вже їм сподобалися довгі медитативні композиції, сильно нагадували джазові структури. Проте "Spirit of Eden" не повторив комерційного успіху свого попередника, і "EMI" розірвала контракт з "Talk talk".

Пристроївшись під крило "Polydor", група в 1991 році випустила свій останній альбом. "Laughing stock" представляв собою трудноопісуемую суміш джазу, класики і амбієнт. Під час сесій платівки пішов Пол Вебб, і подальший запис відбувалася за участю сесійних музикантів. А незабаром після виходу альбому і сама вивіска "Talk talk" зникла з музичного обрію. У 1992-му Вебб та Харріс об'єдналися в проекті "O rang", а Холліс з'явився лише в 1998-му зі своїм першим сольником. Ще рік потому вийшов "посмертний" концертник "Talk talk" під назвою "London 86".