Tea And Symphony

Ядро цієї неординарної групи з Бірмінгема, що з'явилася на світ в кінці 60-х років, склали Джефф До (вокал, гітара, флейта), Джеймс Ленгстон (гітара, вокал) та Найджел Філліпс (клавішні, вокал, перкусія). "Tea and symphony" заробили собі репутацію завдяки своїм "дивним" концертів, які крім традиційної музичної компоненти включали в себе елементи театру, і зокрема пантоміми.

Цікавий факт, менеджером групи був Джим Сімпсон, ватажок агентства "Big bear", співпрацював згодом з "Black Sabbath". Важливим кроком у кар'єрі "сімфочайніков" стало їх поява в серпні 1968-го на сцені легендарного клубу "Mothers", звідки стартували багато прогресив-бенди типу "Moody blues".

У 1969-му "Tea and symphony" гастролювали в компанії з "Bakerloo" і разом з цією ж командою виявилися підписаними з студією "Harvest". Продюсувати роботи групи взявся Гас Даджеон, відомий також своєю співпрацею з "Ten years after" та Елтоном Джоном.

Першим релізом колективу стала сорокап'ятка "Boredom / Armchair theatre", записана за допомогою учасників "Locomotive" і "Bakerloo". Трохи пізніше на світ з'явився альбом "An asylum for the musically insane". Назва платівки ("Притулок для музично божевільних") цілком виправдовувало її зміст. Музика була настільки ексцентрична, що насилу піддавалася опису. Можна лише сказати, що матеріал був абсолютно некомерційним, більшою частиною акустичним і містив хитромудрі вокальні гармонії. Щоправда, деяким критикам вдалося знайти більш-менш підходяще визначення для "An asylum for the musically insane" - психоделік-фолк з елементами блюзу.

У записі платівки музикантам допомагав ударник Дейв "Клем" Клемпсон з "Bakerloo", а перкусійний справами займався сам Гас Даджеон. Друге повнометражне творіння "Tea and symphony" вийшло в 1970 році і називалося "Jo Sago".

Крім основної трійки в його створенні брали участь Боб Лемб (ударні), Мік Хінкс (бас), Дейв Керрол (гітара) і Боб Уїлсон (гітара, клавішні). На думку сучасників матеріал, представлений на цьому альбомі, в музичному плані був трішки більш доступний для слухача. Першу сторону диска займала одна заголовна композиція, присвячена проблемам молодих карибських джазменів, які проживають в Бірмінгемі. Друга сторона містила короткі треки, витримані в есід-фолькового стилі. На жаль, "Jo Sago" був все ж занадто езотерічним для широких мас, та й наклад платівки склав усього кілька сотень примірників.

Тому подальше існування команди виявилося малоперспективним, і в 1971 році "Tea and symphony" розпалися. Згодом Хінкс і Лемб заснували "The dog that bit people", Ленгстон став вокалістом у "Mean street dealers", а Керрол і Вілсон приєдналися до "Steve Gibbons band".