Tears For Fears
Роланд і Курт не стали розлучатися, а майже відразу ж замутили новий проект, "The History Of Headaches". Цього разу музиканти зорієнтувалися на твори "Talking Heads" і Брайана Іно, а в концептуальному плані їх надихнула теорія "primal therapy" Артура Янова. З праць цього психолога Орзабаль і Сміт незабаром запозичили нову назву для своєї групи, "Tears For Fears".
У 1981 році "TFF" уклали контракт з "Phonogram Records" і дебютували з синглом "Suffer for children". На платівку ніхто особливої уваги не звернув, і подібна ж історія сталася зі другий міньйон, "Pale Shelter". Лише з третьої спроби команді вдалося спіймати удачу за хвіст - що вийшов в грудні 1982-го сингл "Mad World" піднявся в британських чартах на 3-й рядок. У березні 1983-го на світ з'явився дебютний лонгплей, "The Hurting". До цього часу до складу "Tears For Fears" були офіційно введені клавішник Ян Стенлі і барабанщик Менні Еліас.
Альбом був витриманий у типовому нововолновом стилі, а його тексти присвячувалися важкого дитинства Орзабаля. Диск посів у британському хіт-параді позішн-намбер-уан, а пісні "Mad World", "Change" і перезаписані "Pale Shelter" стали міжнародними хітами. Під завісу 1983 року був випущений сингл "The Way You Are", який завершив перший етап існування групи. Надалі "Tears For Fears" постаралися віддалитися від електронного звучання і зосередитися на живих інструментах. Зроблений за новою формулою альбом "Songs from the Big Chair" став мультиплатиновим і породив масу трансатлантичних хітів: "Mothers Talk", "Shout", "Everybody Wants to Rule the World", "Head Over Heels", "I Believe". У тому ж році "TFF" провели глобальне світове турне, після чого команду покинув Еліас.
Вихід наступної повнометражки неабияк подзатянулся, і "The Seeds of Love" побачив світ лише в 1989-му. За цей час група перепробувала декілька студій, кілька разів змінювала продюсерів, витратила море грошей і, врешті-решт, вирішила завершити роботу самостійно. З'явився в таких муках альбом зберіг "епічний" саунд свого попередника, але при цьому в ньому з'явилися джазові та блюзові компоненти. Крім того, хіт-сингл "Sowing the Seeds of Love" був зроблений під явним впливом "Beatles".
Диск мав майже такий самий успіх, як і "Songs from the Big Chair", однак це не завадило Орзабалю і Сміту серйозно посваритися через так званих "творчих розбіжностей". Обстановка загострилася до краю, і в 1990 році їх союз розпався. Курт виїхав до Америки, де на деякий період зник з виду, але в 1993-му повернувся з сольним альбомом, після чого організував проект "Mayfield". Роланд ж зберіг за собою торгову марку "Tears For Fears" і в тому ж 1993-м у співпраці з Аланом Гріффітс випустив диск "Elemental". Хоча деякі критики назвали цю роботу "альбомом без Сміта", платівка мала непоганий успіх завдяки таким пісням як "Break It Down Again", "Cold" і "Goodnight Song". У 1995-му Орзабаль і Гріффітс записали альбом "Raoul and the Kings of Spain", зроблений з явним ухилом в "латино".
На наступний рік фірма "Mercury" випустила збірку бі-сайдів "Saturnine Martial & Lunatic", після чого проект на тривалий час виявився заморожений. Відродження "Tears For Fears" сталося лише після того, як Роланд і Курт забули старі чвари і відновили спільну роботу. Що вийшов в 2004-м "Everybody Loves a Happy Ending" в музичному плані був прямим спадкоємцем "The Seeds of Love", проте з комерційним успіхом йому пощастило менше - диск ледве пробрався в першу півсотню.