Therion
Трохи згодом назва скоротилася до "Therion", Йонссон переключився на гітару, а на посаду басиста був прийнятий Ерік Густафссон. Взявши курс на дез-метал, в 1989 році команда записала дві демокассети, за якими послідував міні-альбом "Time Shall Tell". Завдяки цьому EP колектив уклав контракт з "Deaf Records" і в 1991 році випустив першу повнометражку. "Of Darkness ..." складався з матеріалу, написаного Йонссон ще в 80-х, а свіжачок музиканти припасли для другого лонгплея. Поступово музика "Therion" ставала досить експериментальної для дез-жанру - в ній з'явилися "чисті" вокали і клавішні.
Після виходу "Beyond Sanctorum" Густаффсон відкланявся, а команда продовжила працювати у складі тріо (басові партії поділили Крістофер і Петер). Але на цьому флуктуації не закінчилися - Форс і Ханссон також пішли, а замість них з'явилися барабанщик Петро Ворзенюк, гітарист Магнус Бартелссон і басист Андреас Вал. У 1993-му новий склад записав експериментальний альбом "Symphony Masses: Ho Drakon Ho Megas", до якого додав елементи джазу, індастріалу, традиційного хеві і релігійних хоралів. Цей крок викликав розчарування у прихильників відвертого брутал, але, тим не менш, у групи залишалася вірна (хоча й нечисленна) армія шанувальників.
Ні про яке комерційному успіху поки не йшлося, і колектив мав серйозні фінансові проблеми, через які подали у відставку Бартелссон та Вал. Утворилася дірка закрив бас-гітарист Фредрік Ісакссон, а через кілька місяців після його приходу "Therion" вдалося укласти контракт з "Nuclear Blast". Першим релізом на цьому лейблі став диск "Lepaca Kliffoth", для запису якого були запрошені співаки класичної школи (сопрано і бас). Сам Йонссон також змінив вокальний стиль, і таким чином група ще більше віддалилася від дета. Після гастролей по Німеччині і Південній Америці пішов Ісакссон, що поступився місце Ларсу Розенбергу з "Entombed". Продажі компактів залишалися невтішними, проте для наступної роботи Йонссон вдалося розкрутити керівництво "Nuclear Blast" на оплату поліпшених студійних умов та залучення до запису двох хорів. Крістофер продовжував вести свою команду в бік симфо-металу, при цьому вважаючи що його експерименти приведуть до розпаду "Therion".
Насправді все вийшло інакше, і альбом "Theli" виявився справжнім шедевром. Його продажі в два рази перевищили "Lepaca Kliffoth", а група в терміновому порядку була запрошена на гастролі в компанії з популярними в той час "Amorphis". Незважаючи на те, що турне супроводжувалося низкою негативних моментів, воно пройшло з великим успіхом, і металеве спільнота нарешті повністю визнало "Therion". У 1997-му вийшов диск "A arab Zaraq - Lucid Dreaming", складений із залишків з сесій "Theli" і каверів таких груп як "Scorpions", "Judas Priest", "Iron Maiden". Наступний альбом, "Vovin", хоча і проходив під маркою "Therion", по суті являв собою сольник Йонссона, записаний з великою кількістю сессіонщіков і гостей. Музика на ньому стала доступнішою для широких мас і відповідно продажу збільшилися ще вдвічі.
У 1999-му на світ з'явився диск "Crowning Of Atlantis", до якого ввійшов ряд каверів і концертних номерів. Після релізу складу "Therion" знайшов нарешті стабільність - разом з Крістофером тепер грали барабанщик Самі Карппінен, гітарист Крістіан Ніеманн і його брат, басист Йохан Ніеманн. Записаний у цій конфігурації "Deggial" відрізнявся підвищеною симфонічними, але при цьому композиції стали складнішими, що обумовило деяке зниження обсягу продажів. На підтримку альбому "Therion" вперше провели турне в якості хедлайнерів, а по закінченні гастролей Крістофер взявся складати новий матеріал. Цього разу з-під його пера вийшла концептуальна робота "Secret Of The Runes", що базувалася на скандинавській міфології. Після чергового хедлайнерского туру команду покинув Карппінен, який знайшов собі заміну в особі Річарда Евенсанда. У 2001-му група спеціально для фан-клубу випустила раритетний CD "Bells Of Doom", а на наступний рік вийшов подвійний концертний альбом "Live In Midgard".
Коли після гастролей музиканти взялися систематизувати свої напрацювання за останній час, виявилося, що у них вже достатньо матеріалу на цілих три альбоми. У 2004 році були записані два з них, "Sirius B" і "Lemuria". Обидва вони були більш гітарно-орієнтованими і більше мелодійними ніж попередні роботи "Therion". У процесі сесій довелося розлучитися з Річардом, який почав працювати в "Soilwork" і місце якої перейшло до Петеру Карлссон. Після виходу "Sirius B" і "Lemuria" команда два роки гастролювала по всьому світу, а навесні 2006-го випустила бокс-сет "Celebrators of Becoming" з чотирьох DVD і двох концертних CD. Нова студійна робота, "Gothic Kabbalah", вийшла на початку 2007 року.