Tom Waits

Обдарований музикант, композитор, автор текстів і актор Том Вейтс (р. 7 грудня 1949, Каліфорнія) почав свою трудову діяльність зовсім не з творчих професій. Змінивши декілька місць від службовця в піцерії до вишибали в одному з клубів Сан-Дієго, Том все-таки взявся за виконання музики. Натхненний творчістю Боба Ділана, Уейтс почав писати власні пісні та виконувати їх на публіці.

Коли артист виступав у лос-анджелеському клубі "Troubador", його помітив менеджер Френка Заппи Трава Коен. Трава допоміг Уейтс зробити перші записи (пізніше видані як "The early years") і організував йому контракт з "Asylum records". Офіційним дебютом музиканта став фолк-блюз-роковий альбом "Closing time".

На одну з пісень з цієї платівки "Ol 55" потім зробили кавер колеги Вейтса по лейблу, "Eagles", помістивши його в свій "On the border". "The Heart Of Saturday Night" виявився більш досконалої роботою, в якій Том своїм скрипучим голосом розповідав про "сіневоротнічковой" Америці. У 1974-1975 роках Том багато гастролював, виступаючи в основному на розігріві у Френка Заппи, Роджера Макгуїн і Марти Рівз. За цей час його голос, просочений тютюном і алкоголем, придбав "фірмову" хрипотою.

У 1977 році Уейтс випустив альбом "Foreign affairs", спровокований творчістю письменників-бітників Джека Керуака і Аллена Гинсберга. Пісня "I never talk to strangers", виконана дуетом з Бетт Мідлер підштовхнула Тома до написання саундтрека до фільму "One from the heart". До речі в 1978 році Вейтс дебютував у кіно не тільки як творець звукових доріжок, але і як актор. Його першою картиною стала "Paradise alley" з Сільвестром Сталлоне. Під час своєї спільною роботою з Френсісом Копполою над феєрією "One from the heart" Том познайомився зі своєю майбутньою дружиною Кетлін Бреннан. Ця особа славилася своїми екстравагантними витівками і помітно вплинула на творчість Вейтса.

Його композиції ставали все авангарднєє і, швидше за все тому музикант розлучився з Коеном і "Asylum". Перебравшись на "Island records", Том випустив свій знаменитий "Swordfishtrombones". Напханий екзотичними інструментами і незвичайними звуковими текстурами, цей альбом чимось нагадував творіння "Captain Beefheart". Але це була тільки перша частина трилогії, отримала продовження у вигляді "Rain Dogs" і "Frank s Wild Years".

У 1988 році вийшов фільм-концерт "Big time", знятий за мотивами попередніх гастролей музиканта. На початку 90-х Вейтс зробив саундтрек до "Night on the earth", спільно з Вільямом Берроузом поставив мюзикл "The black rider", а також видав одну зі своїх найкращих студійних робіт "Bone machine", за що відхопив премію "Grammy" в номінації "Best Alternative Music Album". Далі послідувала шестирічна пауза, і лише в 1999-му з'явився новий альбом, "Mule variations". З "Island" до цього часу Уейтс розлучився, а платівка вийшла на незалежному лейблі "Epitaph".

Відкатавши на підтримку диска невелике турне, Том зайнявся підготовкою відразу двох альбомів. Обидва опусу були написані в тісній співпраці з відомим авангардним постановником Річардом Вілсоном. "Alice" базувався на знаменитій казці Льюїса Керрола, а прообразом "Blood money" стала п'єса Георга Бюхнера "Woyzeck". У 2004 році Уейтс поставив новий експеримент - практично прибрав зі своєї музики фірмове фортепіано. Однак це жодним чином не зробило альбом "Real gone" нецікавим.