Toto
2 вересня 1957; клавішні), а також партнер по сесіях Девід Хангейт (бас) і вокаліст з Луїзіани Бобі Кімболл (р. 29 березня 1947). Коли кадрове питання було вирішено, група почала готувати дебютний альбом. Перші демопленкі Джефф підписав ім'ям "Toto", і згодом музиканти використовували його в назві своєї команди. Лонгплей, що вийшов у вересні 1978-го, супроводжувався трьома хіт-синглами ("Hold the Line", "I ll Supply the Love" і "Georgy Porgy"), завдяки яким легко отримав платину. Незважаючи на успіх "Toto", музиканти продовжували відволікатися на сторонні проекти, тому друга платівка вийшла з деякою затримкою. "Hydra", який звучав кілька жорсткіше свого попередника, хоча і отримав всього лише золотий статус, зате приніс команді один з найбільших хітів - "99".
У 1981-му група продовжила рухатися в бік обважнення саунду, проте "Turn Back" не мав комерційного успіху. Зробивши відповідні висновки, "Toto" змінили орієнтири і різко збільшили свою популярність з випуском четвертого альбому. Містив два суперхіта, "Africa" і "Rosanna", "Toto IV" отримав "Grammy" у шести номінаціях і вивів групу на міжнародний рівень.
Незадовго до супутнього світового туру місце Хангейта, тільки що став батьком, зайняв третє братик Поркаро, Майк (нар. 29 травня 1955). Ще одна заміна відбулася на стадії підготовки п'ятого альбому, коли Кімболл передав мікрофон Ферджі Фредеріксену (р. 15 травня 1951). На "Isolation" група знову повернулася до хард-року, але на цей раз вдало, оскільки платівка містила два улюблених фанам хіта, "Stranger In Town" та "Holyanna". Після закінчення чергових гастролей "Toto" замінили вокаліста на Джозефа Вільямса і взяли участь у благодійній запису "USA for Africa". Після виходу не дуже вдалого "Fahrenheit" Стів Поркаро пішов робити кар'єру в кіно, хоча продовжував працювати в команді на правах сессіонщіка. З альбомом "The Seventh One" група знайшла успіх на європейському ринку, де найбільшою популярністю користувалися сингли "Pamela" і "Stop Loving You". Подальше турне закінчилося відходом Вільямса, і якийсь час "Toto" не діяли.
У 1990-му за участю Боббі Кимболла був записаний збірник "Past To Present", проте незабаром за наполяганням лейблу місце фронтмена зайняв нікому не відомий Жан-Мішель Байрон. Втім, цей товариш швиденько отримав відставку, а роль лідер-вокаліста взяв на себе Люкатер. В кінці 1991-го група записала альбом "Kingdom Of Desire", вихід якого був затьмарений смертю Джеффа Поркаро. Барабанщик випадково отруївся пестицидами та 5 квітня 1992 помер від подальшого серцевого нападу.
Удар був серйозним, але "Toto" вирішили продовжити діяльність і вирушили на гастролі з новим барабанщиком, Саймоном Філліпсом. Після закінчення туру був випущений перший концертний, "Absolutely Live", а нова студійна робота з'явилася в 1995-му. "Tambu" мав відносний успіх, причому велика частина його популярності припала на європейські країни і Японію. У 1997 році з приводу 20-річного ювілею групи Пейч і Люкатер порилися в загашниках і нашкребли нереалізованого матеріалу на цілий альбом ("Toto XX"). Після закінчення роботи над цим диском в команду повернувся Кімболл. Навесні 1999-го вийшов новий опус, "Mindfields", номінований на "Grammy" в категорії "Best Engineered Album, Non Classical". Відкатавши чергові гастролі і випустивши концертний альбом "Livefields", музиканти знову зайнялися сторонніми проектами.
Поновлення діяльності "Toto" відбулося з нагоди 25-річного ювілею, який група відзначила випуском збірки каверів "Through The Looking Glass". Два наступних роки пройшли в безперервних роз'їздах, а в 2003-м на DVD і CD був виданий "Live In Amsterdam". Безперестанна кочове життя притомився Пейча, і в 2005-м концертні клавіші перейшли до Грегу Філлінгейнсу. На наступний рік вперше за сім років з'явився свіжий матеріал від "Toto". Альбом "Falling In Between" був із захопленням сприйнятий як фанами, так і критиками, а сингл "Bottom of Your Soul" зайняв лідируючі позиції в ряді європейських країн.