Transatlantic
Першою кандидатурою став гітарист "The Flower Kings" ройові Столте, з яким Морс познайомився в 1997 році на "Прогфесте" і з тих підтримував з ним листування.
Поки Ніл домовлявся з ройові, Майк спокусив своїм суперпроектом Піта Тревейваса, чия група "Marillion" йому дуже подобалася. Утворився квартет спочатку мали намір назвати "Second Nature", але потім з подачі давнього знайомого ройові, Пера Нордін, музиканти зупинилися на імені "Transatlantic", що символізував географічну розкиданість учасників команди.
Влітку 1999-го чудова четвірка зібралася в Нью-Йорку для запису дебютного альбому. Кожен з музикантів привіз з собою якісь ідеї, але самим креативним товаришем виявився Ніл Морс. Він написав практично всі тексти, а також став організатором усього творчого процесу. Самі сесії пройшли в "Millbrook Studios", де Кравець раніше записувався з іншим проектом, "Liquid Tension Experiment". Продюсерські функції розділили між собою члени команди, як звукоінженера виступив власник студії Пол Орофіно, а мікшування довірили Річу Маузер, який мав честь працювати над кількома альбомами "Spock s Beard". Основну частину диска складав власний матеріал "Transatlantic", проте останній трек ("In Held (Twas) In I") був кавером "Procol Harum".
Загальне враження від альбому з великою кількістю пасажів органу "Hammond" і важкими, швидкими барабанними прог-ритмами висловив Морс, який назвав роботу сумішшю "Marillion", "Flower Kings", "Spock s Beard" і "Dream Theater". Втім, не тільки ці групи були відповідальні за звучання "SMPTe" - на альбомі відчувався вплив класичних рок-груп: "Pink Floyd", "Yes", "Genesis", "King Crimson", "Steely Dan", "Beatles".
Цікаво було підібрано назва платівки - воно не тільки являло собою ініціали учасників проекту, але і позначало машинний протокол, який використовується в студіях hi-end. Альбом, що вийшов на початку 2000-го, викликав захоплену реакцію прог-критиків, а "Transatlantic" тим часом рушили в турне по Америці. За підсумками гастролей був випущений подвійний концертний альбом "Live In America", до якого увійшли ще два кавери: бітлівська "Strawberry Fields Forever" і попурі з "Genesis". На початку 2001-го команда взялася за підготовку другого студійного альбому, "Bridge Across Forever". На цей раз Морс відмовився від чільної ролі, і творчість "Transatlantic" носило колективний характер. Ще одна відмінність полягала в тому, що якщо на попередній роботі була присутня лише одна довга (31 хвилина) композиція, "Bridge Across Forever" включав в себе цілих три епіка (26, 14 і 26 хвилин).
Диск вийшов у жовтні 2001-го, а трохи пізніше група провела європейське турне. Згодом на основі цих гастролей був випущений концертний альбом "Live In Europe", але схоже на цьому історія "Transatlantic" і закінчилася. Ніл Морс пішов з релігійної доріжці, і в зв'язку з цим діяльність групи була припинена.