Triumph

Група "Triumph" утворилася в 1975 році в Торонто, а в її оригінальний склад увійшли Рік Емметт (вокал, гітара), Майк Лівайн (бас, клавішні) і Гіл Мур (вокал, ударні). Дебютний альбом, випущений канадською фірмою "Attic Records", не справив на публіку особливого враження, хоча і містив деякі приємні моменти. Друга платівка вийшла більш цікавою: на "Rock & Roll Machine" можна було відзначити видатне соло Емметта в заголовному треку, кавер Джо Уолша "Rocky Mountain Way" і епічну композицію "The City" в дусі "ELP".

Незважаючи на те, що обидві роботи вийшли тільки в Канаді, свою першу популярність "Triumph" знайшли на території Техасу, де в 1978-му музиканти провели міні-турне. У тому ж році був укладений контракт з "RCA Records" і на основі перших двох альбомів на американському ринку випущений збірник "Rock & Roll Machine".

Справжній смак успіху канадські рокери відчули після виходу "Just A Game", коли сингл "Hold On" потрапив в біллбордовскіх Топ 40, а сам альбом отримав "золото". Поява наступної платівки супроводжувалося двома відносно вдалими синглами, "I Live For the Weekend" і "I Can Survive", а також рясними гастролями по Великобританії і США.

Заробивши гарну концертну репутацію, "Triumph" забезпечили пристойні тиражі для своїх альбомів початку 80-х. Найбільшим успіхом користувався диск "Allied Forces", що піднявся до 23-го рядка в "Billboard" і число копій якого перевалила за мільйон. У той же період вийшло кілька хіт-синглів, таких як "Magic Power", "Fight the Good Fight", "A World of Fantasy" і "When The Lights Go Down". Концертний апофеоз для канадських рокерів настав у 1983 році, коли вони з'явилися на великому фестивалі в Сан-Бернардіно разом з "Van Halen", "Scorpions", Оззі Осборном, "Judas Priest", "Motley Crue" і "Quiet Riot". У 1984-му "тріумфатори" перебралися під дах "MCA Records", де дебютували з роботою "Thunder Seven".

Незважаючи на наявність пари явних хітів ("Spellbound", "Follow Your Heart") і участь знаменитого продюсера Едді Крамера ("Kiss", Jimi Hendrix) альбом не виправдав покладених надій і став останнім "золотоносцем" у дискографії групи. Після концертний альбом "Stages" на світло з'явилася нова студійна робота, "The Sport Of Kings". Диск мав явно комерційний саунд, і в результаті багато хто з колишніх прихильників "Triumph" відвернулися від своїх улюбленців.

Але якщо "The Sport Of Kings" містив хоча б один хіт (среднетемповий рокешнік "Somebody s Out There", що приземлився в "Billboard" на 27-й позиції), то наступний опус не врятувало навіть поява такого гостя як Стів Морс. До речі, десь у цей період гастрольний варіант команди був розширений до квартету за рахунок залучення гітариста і клавішника Ріка Сентерса. А обстановка в колективі продовжувала погіршуватися, і в 1988-му через творчі розбіжності Емметт пішов робити сольну кар'єру. На наступний рік "Triumph" виконали свої зобов'язання перед "MCA", випустивши компіляцію "Classics", після чого Мур і Лівайн зайнялися пошуками підходящої кандидатури на місце втікача колеги.

У 1992-му їм вдалося заманити в свою компанію гітариста Філа Ксенідіса, відомого своєю співпрацею з "Frozen Ghost" і Альдо Новій. Оновлена конфігурація підписалася на "Victory Music", але випустила всього один альбом (та й той невдалий), після чого проект впав у тривалу кому. Про колишню тріумф нагадували лише перевидання бек-каталогу на CD в кінці 90-х, та концертний запис 1983 року, видана до свого 20-річного ювілею.

Читате також