U.D.O.
Трохи пізніше до їх компанії приєднався Маттіас Дит з "Sinner". Двома першими альбомами "UDO" показали, що вони не будуть піддаватися ніяким "трендовим" впливам і будуть грати чистопородний бундесовскій хеві. Основою всього, звичайно ж, був фірмовий "абразивний" вокал Удо, і тому не дивно, що багато фанів "Accept" незабаром опинилися в таборі нової команди. І "Animal House" і "Mean Machine" по суті продовжили лінію, розпочату ще на акцептовском диску "Russian Roulette". Тим часом склад гурту не міг похвалитися стабільністю, і коли вийшов "Mean Machine" партнерами Діркшнайдер і Діта стали гітарист Енді Сусеміль (екс-"Sinner"), басист Томас Смужінскі і ударник Стефан Шварцман (екс-"Running Wild").
У 1990 році неписаний закон групи не використовувати клавішні був порушений з виходом альбому "Faceless World". Незважаючи на цей факт, платівка, спродюсована колишнім барабанщиком "Accept" Стефаном Кауфманом, вийшла дуже сильною і добре продавалася.
Сусеміль на той час пішов, а в супутнє релізу турне поїхав Вола Боемі (екс-"Darxon"). Втім, цей кадр теж ненадовго затримався в колективі, і його замінив Франк Фріке (а він свого чергу поступився місцем повернувся Сусемілю). Після виходу "Timebomb", спродюсований все тим же Кауфманом, команда відправилася на гастролі, але турне не було завершено, оскільки у Діркшнайдер трапилися серйозні проблеми зі здоров'ям. Поки Удо відлежувався у лікарні, його партнери зайнялися своїми справами, а після одужання вокаліст знову почав працювати возз'єднаному "Accept". Випустивши зі своєю старою командою три альбоми, Діркшнайдер повернувся до проекту "UDO".
У 1996-му група записала композицію "Metal Gods" для триб'юту "Judas Priest", а на наступний рік вийшла нова студійна робота, "Solid", причому цього разу компанію Удо склали Стефан Кауфман (гітара), Юрген Граф (гітара), Фітті Вейнхольд (бас) і Стефан Шварцман (ударні). Назва альбому доводило, що Удо завжди хотів виконувати солідну музику, тобто хард-енд-хеві.
Фани з ентузіазмом сприйняли нову платівку, а в читацьких чартах журналу "Rock Hard" "Solid" простирчав більше року. Успіх був настільки потужним, що на сесіях наступного альбому Удо навіть не став оновлювати склад. "No Limits" нічим не поступався за якістю свого попередника і відрізнявся лише присутністю пари каверів, класичної композиції "Accept" "I m A Rebel" і "Lovemachine" від "Supermax". І все ж кадрові перестановки були не за горами - друга частина туру "No Limits" пройшла за участю колишнього гітариста "Gotthard" Ігоря Джіаноли, а на гастролі на підтримку "Holy" замість Шварцмана поїхав Лоренцо Мілані. У 2001-му група випустила концертний альбом "Live From Russia". Студійної ж роботою колектив порадував фанів на наступний рік. Диск під назвою "Man And Machine" включав в себе трек "Dancing With An Angel", де Удо заспівав дуетом з примадонною німецького металу Доро Пеш.
Але якщо тут все було як годиться, то на роботі 2004 гер Діркшнайдер здивував всіх, виконавши в дусі російського шансону потворну пісню "Поїзд по Росії". Турне на підтримку "Thunderball" закінчилося відходом Мілані, а барабани були передані у ведення Франческо Джовіно. У 2005 році відбувся черговий реюніон "Accept", однак це не завадило "UDO" випустити новий альбом, "Mission No. X".