Unit 4+2

На зорі 60-х років гітарист Брайан Паркер грав у Хертфордширського інструментальної групі "The Hunters". На початку 1962-го Брайан перейшов у супроводжуючий склад Адама Фейтса, "Roulettes", але довго там не затримався, оскільки хотів виступати з власною групою. Незабаром Паркер скооперуватися з вокалістом Пітом Моулсом, гітаристами Томмі Моллером і Девідом Мейклом, і утворився квартет почав виступати в молодіжних клубах.

Ансамбль, що спеціалізувався на фолк, швидко перейшов у професійний статус.

Проте поганий здоров'я не дозволило Паркеру довгий час займатися концертною діяльністю, і до 1963 року Брайана змінив Ховард Любін. Приблизно в цей же час ансамбль придбав ім'я "Unit 4". Деякий час група ще користувалася клубної популярністю, але з приходом біта всі погляди публіки кинулися на команди, подібні "Beatles". Музиканти зметикували, що треба йти в ногу з часом і обзавелися ритм-секцією.

Новими членами колективу стали басист Рід Гарвуд і барабанщик Х'ю Холлідей. Оскільки кількість учасників групи збільшилася, змінилося і її назву - на "Unit 4 +2". У 1964 році секстет уклав контракт з фірмою "Decca" і дебютував з синглом "Green fields". Ця фолк-госпел композиція мала невеликий успіх і розташувалася десь на 50-й позиції британських чартів. Другий сингл, "Sorrow and pain", також не справив особливого враження на публіку, зате третя спроба перевершила всі очікування. Запам'ятовуються хори, приємні акустичні гітари і ритм боса-нови зробили "Concrete and clay" хітом номер один в Англії. Пісню підхопили радіостанції всього світу, і вона увійшла в хіт-паради багатьох країн.

Як і більшість груп того часу, "Unit 4 +2" не змогли зробити гідне продовження. Для закріплення успіху "Decca" випустила повнометражний альбом, але він не користувався таким попитом, як сингл. Наступний міньйон, "You ve never been in love like this before", зроблений в манері соул, хоч і потрапив у гарячу двадцятку, був далекий від чарівності "Concrete and clay".

Тим часом британський музичний клімат знову почав змінюватися, а "Unit 4 +2" не встигали за новими віяннями. У 1966-му група зробила боязку спробу зробити крок у бік психоделії, випустивши "I was only playing games", чимось нагадувала ранніх "Moody blues". Експеримент зазнав невдачі, і після трьох провальних намірів видати що-небудь хітове колектив перебрався з "Decca" на "Fontana records". Музиканти продовжували штампувати сингл за синглом, але вони все менше і менше відповідали духові часу.

У 1967-му команду покинули Гарвуд, Холлідей і Мейкл, а новими учасниками стали гітарист Расс Баллард і ударник Боб Хенрі (обидва - екс-"Roulettes"), які в якості гостей брали участь в записі "Concrete and clay". У 1968-му "Unit 4 +2" вирішили вирулити до успіху, зробивши кавер ділановской "You ain t going nowhere", проте їм перейшли дорогу "Byrds", чия версія цієї пісні мала більший попит. На наступний рік ставка була зроблена на психоделію, яка була присутня на синглі "3.30". Це була остання невдала спроба "юнітів", оскільки група незабаром припинила існування.