Urge Overkill

Творцями цієї групи є двоє жителів одного з передмість Чикаго: Неш Като (Натан Катрууд) та Едді "Кінг" Розера. Назву для свого спільного проекту, що з'явився в 1985 році, вони запозичили з пісні групи "Parliament". Першим ударником "Urge overkill" був Джек Уотт, але він пробув в колективі недовго і поклав початок чехарді барабанщиків, що тривала кілька років.

Першим студійним пробою пера став EP 1986 року "Strange, I. ..". За цим було контракт з "Touch and Go Records" і вихід синглу "Lineman". Продюсував цю роботу колишній сусід Неша Стів Альбіні. Цей же хлопець доклав руку і до дебютного альбому групи.

Незважаючи на химерне назву, "Jesus Urge Superstar" привернув увагу публіки творчим потенціалом. Мабуть, слухачам сподобалося запозичення "Urge Overkill" нойз-рокової естетики, притаманною і іншим вихованцям "Touch and Go". Другий альбом, "Americruiser", записувався під керівництвом Бутча Віга.

У результаті саунд дещо покращився, і у групи з'явився перший (хай і не дуже значний) хіт "Ticket to LA". Ця композиція, видана синглом, мала популярність на студентських радіостанціях. Перед своїм третім релізом "Urge Overkill" нарешті обзавелися постійним барабанщиком, яким став Блекі Онассіс (Джонні Рован). З його появою саунд групи став представляти собою сплав стадіонного року й панку з впливами "Rolling Stones". Змінився і імідж музикантів, що прагнули виглядати тепер респектабельно, для чого вони влізли в бордові вельветові куртки і почепили на шию золоті медальйони.

Альбом "The Supersonic Storybook", записаний оновленим складом приніс команді хороші відгуки і можливість виступити на розігріві у "Nirvana". Останнім релізом на "Touch and Go" став EP "Stull", що вийшов в 1992 році. Незважаючи на те, що контракт з цією фірмою ще не закінчився, "Urge Overkill" уклали нову угоду з мажорній компанією "Geffen Records".

Цим вчинком колектив викликав справедливе обурення Стіва Альбіні, що вибухнув серією неприємних інтерв'ю. Не звертаючи на нього уваги, музиканти дебютували на новому місці з альбомом "Saturation". Хоча реліз мав позитивні відгуки (для чого дійсно були підстави), лише одна композиція, "Sister Havana", зуміла отримати досить ефірного часу. Крім того, багато фанів відвернулися від групи, з-за її мало поєднується з андеграундом іміджу. Короткочасний успіх наздогнав команду, коли Квентін Тарантіно включив їх версію Ніла Даймонда "Girl, you ll be a woman soon" у свій культовий фільм "Pulp fiction".

Здавалося, групі тепер буде супроводжувати удача, але цього не сталося, і вийшов із затримкою альбом "Exit the Dragon" викликав у слухачів суперечливі емоції. Турне на його підтримку було зім'ято, а преса зберігала гробове мовчання. До кінця 1996-го посилилися тертя між Нешем і Розера, що привело до відходу останнього. Като і Онассіс якийсь час ще намагалися втриматися на плаву, але, врешті-решт, проект розпався.