Vangelis
Ансамбль виконував пісні в дусі "Beatles" і користувався великою популярністю у себе на батьківщині. Багато композиції "The Forminx" належали перу Вангеліса, але він складав музику і для інших виконавців. У 1967 році Папатанассіу організував власний проект "The Papathanassiou Set", еволюціонував у відому арт-команду "Aphrodite s Child".
"Діти Афродіти" мали непоганий успіх, однак творчій натурі Вангеліса рамки групи виявилися тісні, і вже на початку 70-х музикант почав працювати на стороні. У 1970-му він написав саундтрек до фільму "Sex Power", але ця робота залишилася непоміченою. Більш вдалою була друга спроба кінематографічна Вангеліса, коли він у співдружності з французьким постановником фільмів Фредеріком Россіф потрудився над картиною "L Apocalypse Des Animaux".
Після розпаду "Aphrodite s Child" Папатанассіу зітхнув вільніше і почав "офіційну" сольну кар'єру. Правда, в 1974 році його пробували завербувати в "Yes", але після двох тижнів репетицій артист знову був відпущений на волю. Під час тих сесій Вангеліс встиг здружитися з вокалістом Джоном Андерсоном, і згодом вони випустили кілька спільних платівок під маркою "Jon and Vangelis". У середині 70-х Папатанассіу влаштувався в Лондоні, де побудував власну студію "Nemo" і уклав контракт з "RCA Records". На цьому лейблі артист випустив ряд цікавих електронних альбомів: "Heaven And Hell", "Albedo 0.39", "Spiral", "Beaubourg". З кінця 70-х Вангеліс почав щільно співпрацювати з іншими виконавцями - крім вищезгаданого Андерсона музикант випускав диски з грецької співачкою Ірен Папас та італійської популярної вокалісткою Мільвіо. Крім того, Папатанассіу відзначився на ряді альбомів свого колишнього колеги з "Aphrodite s Child" Деміса Руссоса.
Комерційний успіх прийшов до Вангеліс в 1981 році, коли на екранах з'явився фільм з його музикою, "Chariots Of Fire". Картина отримала купу нагород, і одна з них, "Academy Award for Original Music Score", дісталася автору саундтреку. Головна тема фільму була випущена на синглі "Titles", якій (хоч і на короткий час) вдалося очолити чарти "Billboard".
Надалі Вангеліс продовжив займатися звуковими доріжками, найбільшу популярність з яких отримали "Blade Runner" і "The Bounty". Однак робота в кінематографі приносила музиканту не тільки почесті, а й деякі проблеми. Так, в 1987 році йому довелося пройти через судові розбірки за звинуваченням у плагіаті. Позов, пред'явлений Вангеліс його земляком Ставросом Логарідесом, полягав у тому, що заголовна тема з "Колесниць" була копією композиції Ставроса "City of Violets". Папатанассіу довелося тягнути свої синтезатори в зал суду і за допомогою їх відстоювати право на власну творчість. Протягом 80-х і 90-х продовжували виходити сольні альбоми Вангеліса, проте музикант не зациклювався на "електронщіне" і саундтреках, а відкривав для себе нові жанри. Так, наприклад, разом з англійцем Уейном Іглінгом він працював над постановкою балетів, а пізніше писав репертуар для оперної діви Монсеррат Кабальє.
У 2001-му Вангеліс за підтримки НАСА та Міністерства Культури Греції в афінському храмі Зевса організував концерт, на якому представив свою хорову симфонію "Mythodea". Через три роки музикант знов повернувся в кіно і записав звукову доріжку до фільму Олівера Стоуна "Alexander".