Victory
Щось у нього не склалося, і на вільну посаду спробували взяти американця Теда Баллітта. Після пари концертів Тед втік до "Thunderhead", і тоді за справу взявся менеджмент групи, чиїми стараннями в "Victory" вдалося заманити Чарлі Хана, який раніше працював з Гері Муром і Тедом Ньюджент.
У 1985-м на "CBS Records" був виданий дебютний альбом. В Америці платівка викликала шквал емоцій, але не з приводу музики, а через обкладинку, на якій була зображена жінка, раздвинувший ноги буквою "V". Скандал, однак, вдалося погасити і "вікторіанці" вирушили в турне по Штатах, попередньо посадивши за ударні Фріца Рендоу (екс-"Eloy", "Epitaph"). Гастролі пройшли успішно, і група навіть виступала на таких великих фестивалях як "Out In The Green" в Окленді (60000 глядачів) і "Texas Jam" (80000 глядачів).
Після повернення до Німеччини команду покинув Локтон, а його місце зайняв колишній учасник "Accept" і "Sinner" Херман Франк. Трохи порадувавши концертами своїх земляків "Victory" зліпили новий альбом "Don t Get Mad Get Even" і знову вирушили в Америку, де їх сингл "Check s In The Mail" вже частенько звучав у радіоефірі. Наступний студійник, "Hungry Hearts", команда записувала без допомоги всяких продюсерів, а тур на підтримку альбому проходив не тільки в Штатах, але і в Європі. За матеріалами цих гастролей був випущений концертний альбом "That s Live". Незабаром після цього Хану запропонували брати участь в реюніон "Humble pie", і він звільнив своє місце для 22-річного Фернандо Гарсіа.
З новим вокалістом під керівництвом продюсера Альберта Бокхолта "Victory" записали вдалий альбом "Culture Killed The Native". Платівка потрапила в національні чарти на 19-е місце, а також була присутня в заокеанських хіт-парадах.
Покатавшись трохи з Гері Муром, команда відправилася в північноамериканське турне в ролі хедлайнерів. На цей раз крім Штатів музиканти спромоглися відвідати і Канаду. "Вікторіанців" брали там досить тепло, а такі речі як "Don t Tell Lies" і "Never Satisfied" частенько звучали на радіо і MTV. У 1990 році "Victory" за допомогою Бокхолта повторили свій успіх з альбомом "Temples Of Gold", що зайняв в німецьких чартах 20-й рядок. Через пару років "вікторіанців" потягнуло на експерименти, і черговий диск вони записали самі без продюсера, залучивши до сесій мідну секцію з "Stylus horns". Спроба не увінчалася успіхом і в 1994-му група випустила подвійний "прощальний" концертний альбом "Live Line".
Правда, через кілька років Гарсіа, Ньютон і Кнорн в компанії з гітаристом Джейком Паландом і барабанщиком Маттіасом Лібетрутом ненадовго реанімували "Victory", записавши альбом "Voiceprint". Довгий час про групу нічого не було чутно, і лише на початку 2003-го прийшла звістка, що "Victory" знову збираються разом у складі Хан, Франк, Ньютон, Кнорн і Рендоу, бажаючи порадувати фанів концертами і черговий платівкою.