Virgin Steele
За укомплектуванні складу в жовтні 1981-го було проголошено народження "Virgin steele". Всього за три тижні хлопці записали демо (що отримало згодом статус альбому) і почали його розсилати в різні металеві журнали і фанзіни. Перший стоїть відгук прийшов від "Shrapnel records", що запропонувала включити один трек групи в компіляцію "US Metal, Volume II".
По виходу збірки посипалися прохання додрукувати наклад "Virgin steele", що й було зроблено цілих два рази. Позитивні відгуки на цей реліз прислали "Queensryche" і "Metallica". Коротше, справа скінчилося тим, що команда підписалася на тільки що освічений англійська лейбл "Music for nations". Фірма видала дебютник нормальним накладом, а музиканти тим часом насолоджувалися гастрольної життям у компанії з "Motorhead", "Krokus", "The Rods", "Manowar".
На наступний рік "Virgin steele" непогано попрацювали, випустивши один альбом і два EP-шника. Однак колектив очікували внутрішні розбіжності, і в результаті Джек Старр вважав за краще зайнятися сольною діяльністю. Вакансію заповнив Едвард Пурсіно, який став не тільки гітаристом, але і співавтором ряду композицій. Зі свіжими силами в 1985 році "Virgin steele" записали один зі своїх кращих альбомів, "Noble savage". Наступні два роки пройшли в напружених гастролях, причому за цей час у команди змінився лейбл і менеджмент, а дефейс встиг попрактикуватися у продюсерському справі. Нарешті в 1988-м музикантам вдалося викроїти час для запису наступної платівки. Басові партії на "Age of consent" довелося виконувати дефейсу і Пурсіно, оскільки Про Рейлі в той період хворів. До речі згодом у бас-гітариста виникли проблеми з менеджментом і в 1992-му його виставили за двері.
З 1988-го по 1992-й група пережила важкі часи, занурена у внутрішні проблеми, і залишаючись без новинок. Нарешті похмурий період закінчився і з новим басистом Робом Демартіно "Virgin steele" приступили до довгоочікуваних сесій. "Life among the ruins" вийшов у березні 1993-го, а вже влітку команда щосили їздила по Європі в ролі хедлайнерів. Турне пройшло успішно, і натхнені музиканти замахнулися на випуск концептуального альбому у двох частинах.
На жаль, коли прийшов час реалізовувати задум, Роба Демартіно відхопив до себе в "Rainbow" Блекмор, і басові партії знову лягли на плечі дефейса і Пурсіно. Перша частина "The Marriage Of Heaven And Hell" вийшла в січні 1995-го і викликала бурю захоплення у лавах фанів. За осені в колектив повернувся Демартіно і "Virgin steele" приступили до запису другої частини. Однак у середині сесій довелося поміняти ударника, оскільки Айвазян вирішив зав'язати з шоу-бізнесом. Новим "стукачем" став Франк Джілчріст. Тим часом ідея концептуальності не покидала команду і в продовження "The Marriage Of Heaven And Hell" була випущена заключна серія у вигляді "Invictus".
На наступний же рік "Virgin steele" представили на суд публіки першу частину метал-опери "The House Of Atreus". Друга половинка вийшла у 2000-му, після чого "Virgin steele" знову змінили басиста (ним став Джошуа Блок). У 2002-му група випустила два збірка, "Hymns To Victory" і "The Book Of Burning", що містили старі перероблені треки і раніше не реалізовані речі.