Waterloo
Марка і Джекі доля звела в 1969 році на одному з національних фестивалів. Хлопці швидко здружилися, і незабаром Малістер запропонував Мауер і Йанссенсу організувати клавішно-орієнтований проект. Проте вже після кількох репетицій у форматі тріо було вирішено збільшити чисельність складу за допомогою залучення до справи Богерт і Роана.
На даному етапі всіх хлопців об'єднало прагнення зварити смачну компот з року, джазу і класики. Музична формула будувалася на вокалі і флейті Дірка, а Гас займався інтеграцією джазових гармоній і класичних елементів. Ці ж двоє відповідали за написання матеріалу, причому Гас крім музики складав ще й тексти.
Офіційною датою народження "Waterloo" стала П'ятниця 17 жовтня 1969 року. Назва, запропоноване Мауер, нагадувало про відомого поразку Наполеона біля бельгійського містечка Ватерлоо. До листопада в музикантів уже було готове шість пісень, які вони представили на суд продюсера Жана Мартіна. Той взяв на себе менеджерські турботи і запропонував випустити сингл, поставивши умовою зробити музику "Waterloo" більш доступною для широких мас. Хлопці трохи посопротівлялісь, але все ж видали кілька пісеньок типу "Meet again" з приспівом, що запам'ятовується. Мартін відібрав чотири композиції, і незабаром на прилавках магазинів з'явилися два сингли групи, випущені французьким лейблом "Vogue".
"Meet again" відразу ж підхопили національні радіостанції, і це допомогло хорошим продажам платівок. У грудні відбулися перші концерти "Waterloo", і практично відразу після них музиканти вирушили записувати дебютний альбом. Мартін домовився зі своїм другом-англійцем Девідом МакКей про допомогу, і тому сесії пройшли в Лондоні.
Платівка отримала назву "First battle" з натяком на наполеонівське бій і першу повноформатну спробу групи. Оформлення обкладинки опинилося під стати назвою - крім фотографії ансамблю на ній красувався портрет знаменитого французького імператора. На альбом потрапила ускладнена версія "Meet again", оскільки початковий варіант, незважаючи на його хітовість був все ж сируватий. Платівка вийшла спочатку тільки в Бельгії, але потім була ліцензована ще й португальцями. Тим часом команда відправилася гастролювати до Франції, а після повернення на батьківщину відіграла концерт на розігріві у "Family". Потім "Waterloo" провели шість тижнів в Іспанії, а на зворотному шляху несподівано заявив про свій відхід Йанссенс. Його змінив Жан-Поль Мюссе, але після кількох репетицій бас-гітара перейшла до Ріку Урмелю.
Незабаром після цього пішов і Малістер, замутили новий проект з поп-дуетом "Jess & James". В кінці літа 1970 року в команді з'явився клавішник Франк Вайтс, а трохи пізніше склад поповнився саксофоністом Джоном Ван Ріменантом. З приходом Джона намітився явний крен у бік джазу. В оновленій конфігурації "Waterloo" проіснували близько двох років, відігравши безліч концертів і випустивши декілька синглів. У середині 1972-го пішов Урмель, і це послужило поштовхом до розпуску команди.