Whiplash
Наступне демо, "Thunderstruck", хлопці записували удвох, причому вокальні та басові партії виконав Портаро. Але без окремого басиста все-таки важкувато було обходитися, і на цю посаду був знайдений людина на ім'я Тоні Боно. Тріо Тоні підготувало ще одну плівку під назвою "Looking death in the face". Примітно, що на цих сесіях Портаро грав у гіпсі (перед записом бідолаха потрапив в автокатастрофу).
Праці музикантів нарешті увінчалися успіхом, і в 1985 році група отримала контракт від "Roadrunner". Здобувши під ногами грунт, "Whiplash" записали дебютний альбом "Power and pain". Платівка вийшла трохи поспішної та сируватою. Повноцінного турне на її підтримку не відбулося, хоча група і відіграла серію концертів у північно-східних штатах.
У 1986-му Скальоне одержав привабливу пропозицію від "Slayer" замістити Дейва Ломбардо на час промо-туру "Reign in blood", від якої той не в силах був відмовитися. Гастролі скінчилися але в ряди "Whiplash" Скальоне не повернувся, оскільки йому не подобалася обстановка в колективі. Але наступний альбом все одно треба було записувати, тим паче, що більша частина матеріалу вже була заготовлена під час попередніх сесій, і на місце за ударною установкою ангажували Джо Канджелосі. "Ticket to Mayhem" вийшов набагато кращий за свого попередника, але це не поліпшило ситуацію в групі, що роздирається скандалами з менеджментом і лейблом.
"Roadrunner" наполягав на поповнення складу "чистим" вокалістом, а музиканти не хотіли цього. Але в результаті, останнє слово залишилося за лейблом, і на сесіях "Insult to injury" поставили Гленна Хансена. Його поява додало мелодійності і знизило агресивність команди. Портаро і Боно такий поворот не влаштував, і незабаром вони оголосили про розпуск "Whiplash".
У 1993 році Портаро і Скальоне якимось чином опинилися у складі "MOD" і, погравши там трохи разом, вирішили відродити свій колишній проект. Доукомплектувати складу Робом Гонзо (вокал), Уорреном Кондіті (гітара) і Джеймсом Презіоса (бас), вони записали "Cult of one", помітно відрізнявся від інших творінь "Whiplash". На підтримку альбому команда зробила турне, після закінчення якого за двері виставили Гонзо, а вокальні партії довірили Кондіті. До того ж кудись звалив Скальоне, і його замінили Бобом Канделл. Оновлена конфігурація випустила "Sit, stand, kneel, prey", після чого незадоволений Портаро повністю розігнав склад.
Черговий і, мабуть, останній камбек "Whiplash" відбувся в 1998 році, коли зібралися разом троє Тоні і видали на-гора потужний безкомпромісний альбом "Trashback". Правда, на наступний рік фани отримали подарунок від голландського лейблу "Displeased", що випустило збірку рідкостей і смакоти під назвою "Messages in blood". Надалі діяльність групи була припинена, а 27 травня 2002 прийшла звістка про смерть Тоні Боно, який помер у віці 38 років.