White Stripes

До цих пір фанати цієї групи так і не розібралися, ким доводяться один одному учасники цієї групи - братом і сестрою або чоловіком і дружиною. Але в принципі суть справи не в цьому, а в тому яку музику роблять на світло "White stripes" - мінімалістський дует з Детройта. Вокаліст і гітарист Джек Уайт і барабанщиця Мег Вайт відштовхуються від коренів класичного року, блюзової спрямованості "Led zeppelin" і панкової експресивності "The stooges".

Музична сцена Детройта особливо ніколи не блищала талантами, представники солідних лейблів рідко заглядали туди, щоб виявити нові дарування, і тому "White stripes" довелося починати діяльність самим.

У 1997 році на маленькій фірмі "Italy records" були випущені два сингли ("Let s Shake Hands" і "Lafayette Blues"). Потім колектив перебрався на інді-лейбл "Sympathy For The Record Industry", де дебютував з синглом "The Big Three Killed My Baby", спрямованим проти гігантів автомобілебудування.

Трохи пізніше у продажу з'явився і однойменний дебютний альбом "The White Stripes". Зроблений у дусі "Led zeppelin" і "Rolling stones" і містив кавери Роберта Джонсона "Stop Breaking Down Blues" і Боба Ділана "One More Cup Of Coffee", диск чомусь не дістався до вух широких мас слухачів. Галас почалася, коли у світ вийшло друге творіння дуету, "De Stijl", названого на честь руху датських абстракціоністів, очолюваних Джеррітом Рітвелдом. На той час "White stripes" вже встигли прокотитися по Північній Америці в компанії з "Pavement" і "Sleater-Kinney", а також побували в Австралії і Японії.

Але найцікавіше чекало музикантів на батьківщині класичного року, в Англії. Дует заглянув туди, щоб провести невеликий клубний тур, а замість цього був змушений відмотати повноцінні гастролі. "White stripes" потрапили на сторінки багатьох британських видань, включаючи такі як "Sun" і "Daily telegraph". Пісні групи зазвучали в ефірі туманного Альбіону, а Джон Піл порівняв вклад "біло-смугастих" в рок-музику з генієм Джимі Хендрікса та "Sex pistols".

У липні 2001-го з'явився спродюсований Дугом Ейслі "White Blood Cells". Цей альбом став першим в дискографії колективу, що потрапили в чарти "Billboard" (61-а позиція). MTV підхопило композицію "Fell in love with a girl", а тим часом газета "New York times" проголосила "White stripes" майбутнім Америки. Дивлячись на все це, самі "Роллінги" запросили дует пограти в них на розігріві. А після цього Дуг і Мег продовжували наполегливо працювати, готуючи матеріал для наступної платівки. Зібравши три емтівішну нагороди, вони вирушили в невелику лондонську студію "Toe Rag", що мала тільки восьмиканальний звук і аналогове обладнання.

У результаті двотижневих сесій і витрачених на них 6000 фунтів стерлінгів на світ з'явився черговий "біло-смугастий" шедевр під назвою "Elephant". Під прикриттям заголовного треку "Seven Nation Army", тут же потрапив у важку ротацію, цей "слонячий" альбом відразу вдерся в кращу десятку, остаточно перетворивши "White stripes" в суперзірок.