Whitesnake
Альбом "Snakebite" включав в себе всього чотири оригінальні пісні "Whitesnake", а останні чотири були запозичені з ковердейловского сольника "Northwinds". Як би там не було, але саме на "Snakebite" прозвучав перший хіт "білої змії", кавер Боббі Бланда "Ain t No Love in the Heart of the City". На підтримку другого диска група провела повноцінні європейські гастролі, а за підсумками туру був випущений концертний альбом "Live At Hammersmith".
В кінці 70-х до Ковердейла примкнули його колишні компаньйони по "Deep Purple", Джон Лорд і Ян Пейс. Записаний оновленої конфігурацією, альбом "Ready An Willing" приніс "Whitesnake" серйозний чартової успіх: композиція Ковердейла, Марсдена і Муді "Fool For Your Loving" зайняла 13-е місце в британському хіт-параді. Закріпив "зміїні" позиції вийшов в тому ж році концертний альбом "Live ... In The Heart Of The City", який піднявся до п'ятого рядка.
На початку 80-х "Whitesnake" видали ще кілька хітів, однак після "Saints & Sinners" в кар'єрі групи утворилася пауза через хворобу дочки Ковердейла і напружених відносин всередині колективу. Коли команда нарешті приступила до запису чергового альбому, в її лавах відбулися серйозні зміни. Марсдена замінив екс-учасник "Trapeze" Мел Геллі (р. 8 березня 1948), на місці Мюррея виявився Колін Ходжкінсон (р. 14 жовтня 1945), а на ударні був ангажований Козі Пауелл. "Slide It In" став першим диском групи, випущеним за океаном, проте його американська версія записувалася іншим складом (з повернулися Мюррей і Джоном Сайксом замість Муді). Незважаючи на успіх платівки, кадрова лихоманка тривала. Під час туру в підтримку "Slide It In" Геллі пошкодив собі руку і був змушений піти. Через кілька тижнів Лорд повернувся до відродженим "Deep Purple" (його підмінив Річард Бейлі), а по закінченні туру Пауелл прилучився до "ELP", звільнивши місце для ветерана ударних Ейнслі Данбара.
У 1987 році конфігурація Ковердейла-Сайкс-Мюррей-Данбар справила на світло найбільш комерційно успішний альбом "Whitesnake". Завдяки таким хітам як "Still of the Night", "Here I Go Again", "Is This Love" і кліпів за участю подруги Ковердейла Тоні Китаї, постійно обертаються на MTV, платівка досягла другого рядка "Billboard" і знайшла мультиплатиновий статус.
Незважаючи на те, що на цьому тлі значно підскочили та продажу попереднього альбому, Ковердейла поспішив позбутися від зіркового складу, залишивши при собі лише сесійного гітариста Адріана Ванденберга. Новими партнерами Дейва стали Руді Сарзо (бас), Томмі Олдрідж (ударні) і Вівіан Кемпбелл (гітара), проте перед записом чергового альбому Ванденберг і Кемпбелл були замінені гітаристом-віртуозом Стівом Веем. Хоча "Slip Of The Tongue" з легкістю подолав платиновий кордон, на початку 90-х Ковердейла заморозив свій проект. У 1994-му "Whitesnake" провели короткий турне у зв'язку з випуском "Greatest Hits" і знову зникли на три роки. Черговий сплеск "зміїної" активності припав на 1997 рік, коли Ковердейла, Ванденберг і кілька нових музикантів записали студійний альбом "Restless Heart" і концертний альбом "Starkers In Tokyo".
Інший реюніон "Whitesnake" трапився в 2003 році з приводу 25-річчя команди. До складу групи на той момент крім Дейва увійшли Дуг Олдріч (гітара), Реб Біч (гітара), Марко Мендоза (бас), Томмі Олдрідж (ударні) і Тімоті Друрі (клавішні). Дана конфігурація гастролювала аж до 2005 року, після чого Мендозу змінив Урія Даффі. У 2006-му за підсумками останніх турів був випущений подвійний концертний альбом "Live ... In The Shadow Of The Blues", до якого увійшли чотири нові композиції "Whitesnake".