Willie Dixon
Перші блюзи і розповіді про історію цього жанру Віллі почув ще в дитинстві від вітчима. Мати переказувала біблійні сюжети і складала проповіді у віршованій формі. Саме від неї маленький Діксон і навчився володінню римою.
Сам Віллі з дитинства складав вірші для пісень і записував їх у блокнот. Пізніше деякі з цих текстів йому вдалося продати професійним музикантам. Підлітком Віллі двічі отримував тюремний термін за бродяжництво та злодійство. У 1936 році йому довелося переїхати в Чикаго. Там Діксон пробував свої сили як співак і одночасно намагався почати кар'єру професійного боксера. Але незабаром він пішов з боксу, виявивши, що менеджер присвоює більшу частину його гонорарів.
У цей період Діксон познайомився з Леонардом Кастоном і під його впливом почав вчитися грати на контрабасі. Разом вони зібрали групу "Five Breezes", що спеціалізувалася на танцювальній музиці. Ансамбль грав в чиказьких клубах і робив записи для платівок. Але в 1941 році Діксон був заарештований на сцені під час чергового виступу і за звинуваченням в ухиленні від військового призову упрятан за грати. По виходу з в'язниці Віллі зібрав нову групу, "Four Jamps Of Jive", але незабаром знову скооперуватися з Кастоном в проекті "Big Three Trio".
Ансамбль виконував полегшений репертуар, що не дуже підходило для блюзової душі Діксона. Віддушину Віллі знайшов на фірмі "Chess records", заснованої братами Чесс. Поступово Діксон брав все більш активну участь у роботі їх студії, а після розпаду "Big Three Trio" перейшов в "Chess" на постоянку.
У 1953-му Віллі випустив кілька сольних синглів, але справжнє визнання музикант отримав на наступний рік, коли його пісні прозвучали в репертуарі інших блюзменів. Мадді Уотерс виконав "Hoochie Coochie Man", Хаулін Вулф - "Evil", а Літл Волтер - "Mellow dawn easy". Всі ці речі стали надзвичайно популярні. Протягом наступного десятиліття Діксон дуже плідно працював як композитор. Його пісні мають великий успіх, а в 60-х і 70-х пережили повторне народження, оскільки їх взяли на озброєння рок-музиканти: "Rolling Stones", "Yardbirds", "The Doors", "Cream", "Led Zeppelin" та інші. Так, наприклад, "Little red rooster" в 1964 році посіла перше місце у виконанні "Роллінгів". У 1970-му вийшов альбом "I m The Blues", що містив класичні хіти Діксона в рок-аранжуваннях.
У наступне десятиліття Віллі активно займався створенням саундтреків, а також був учасником групи "Chicago all stars". У 1980 році ім'я Діксона було занесено до Зали Слави Блюзу, а в 1982-му він сам організував фонд "Blues Heaven" на допомогу молодим музикантам. Віллі Діксон помер 29 січня 1992 року, залишивши по собі багату спадщину виконавцям блюз-і рок-музики. Вже посмертно (в 1994-м) великий блюзмен удостоївся честі бути введеним в Зал Слави Рок-н-Ролла.