Young Rascals
22 жовтня 1946, Нью-Йорк) і Джин Корніш (р. 14 травня 1946, Оттава) виступали у складі "Joey Dee & Starliters". Коли для поїздки в Європу їм потрібен клавішник, вибір зупинився на кандидатурі Кавальє. Таким чином відбулося перше спільне музикування трьох майбутніх "негідників". Під час гастролей хлопці тісно здружилися і після повернення до Америки вирішили організувати свій власний проект.
До себе в компанію хлопці запросили барабанщика Діно Данеллі (р. 23 липня 1945, Нью-Йорк), і в 1964 році формування класичного складу "Rascals" (а спочатку гурт називався так) завершилося. Помісь соула з ритм-енд-блюзом, яку практикувала команда, була дуже популярна на нью-йоркській клубній сцені, і справи у музикантів йшли непогано.
Спочатку менеджером "Young rascals" став Сід Бернштейн (тому самий, що організовував концерти "Beatles"), а потім власник фірми "Atlantic records" Ахмет Ертеган запропонував групі контракт. Хлопцям якраз підходив цей лейбл, оскільки філософія "Atlantic" базувалася на паритеті "чорної" і "білої" музики. Перший сингл, "I ain t gonna eat out my heart anymore", приніс команді 52-е місце в чартах. Однак справжніми зірками рок-н-ролу "Young rascals" відчули себе в 1966 році, коли вийшла друга сорокап'ятка, "Good lovin". Ця композиція злетіла на саму вершину "Billboard", забезпечивши "негідникам" перше "золото".
Услід в гарячу двадцятку потрапили ще дві пісні: "You better run" і "I ve been lonely too long". Основним ключем до успіху ансамблю був композиторський талант Фелікса Кавальє. Адже 16 з 18 чартової композицій належали йому, і лише інші дві були написані у співпраці з Едді Брігаті.
Втім, і на концертах хлопці "запалювали" дуже здорово. Кавальє віртуозно звертався зі своїм "Хаммондом", вичавлюючи з нього не тільки клавішні, але і басові партії (бас-гітариста у групі не було). А Данеллі в перервах між ударами так спритно крутив свої барабанні палички, що їх практично не було видно. Вершини своєї кар'єри "Young rascals" досягли в 1968 році, коли вийшов сингл "People got to be free". Ця пісня, що зайняла в Америці перше місце, користувалася популярністю і в багатьох інших країнах. На жаль, після неї справа пішла на спад. На наступних релізах група занурилася в джазові експерименти і втратила комерційний успіх.
У колективі намітилися тертя, і невдовзі пішов Брігаті. Його прикладу послідував Корніш, чиє зникнення послужило причиною остаточного розпаду групи. У 1988 році Данеллі, Корніш і Кавальє зробили спробу возз'єднання, але у них виникли проблеми з правами на назву, і реюніон виявився короткочасним. У 1997-му "Young rascals" були введені в "Зал Слави Рок-н-Ролла". На церемонії були присутні всі четверо учасників оригінального складу, однак Брігаті так і не зумів забути минулих образ, і отримував нагороду окремо від решти колег.