Industrial

Industrial (Індастріал) - музичний напрямок, що відрізняється вираженою експериментальністю і особливою естетикою механічних й інших промислових звуків. Якщо зазирнути глибше в історію виникнення даного стилю, то можна дізнатися, що вже в 1913 році в праці Луїджі Руссоло "The Art Of Noises" простежуються деякі елементи ідеології сучасного індастріалу. Також великий внесок у розвиток ідеологічної основи внесли Ерік Саті, П'єр Шеффер та інші представники футуризму. Остаточно індастріал оформився в 1974 році в Англії. Цьому сприяла група "Throbbing Gristle", яка заснувала лейбл "Industrial Records", під назвою якого і був названий стиль. Хоча є інша поширена думка, що цією назвою піонери індастріалу відокремлювали свою музику від музики минулого, колишньої, за їх висловом, "більш аграрної" (натяк на промислово-індустріальну революцію в Англії XVII століття). Спочатку індастріал був не тільки музичним напрямком, але й ідеологічним. Основним методом стала шокова тактика. У період з 1974 по 1981 рік з'являється безліч музикантів і груп цієї спрямованості у всіх частинах світу. Серед них найбільш відомі "Boyd Rice (NON)", "Einstuerzende Neubauten", "SPK", "Merzbow" та ін Вони склали т.зв. "Класичний індастріал". Але популярним напрямок так і не став. "Throbbing Gristle" розпалися у 1981 році, заявивши про завершення "індустріальної" епохи й початку "постіндустріальної". Для музикантів це означало зміну тактики. Відбувся перехід від industrial до post-industrial. Колишні учасники "Throbbing Gristle" утворили кілька нових проектів, звучання яких сильно змінилося в порівнянні з "TG". Інші "класичні" індустріальні групи, такі як "SPK" і "Einstuerzende Neubauten", також перейшли на "нову стратегію". З'явилися й зовсім нові проекти. Постіндустріальна музика стала менш агресивна, однак, вся її радикальність вилилася в експерименти й нечувану винахідливість. Тепер post-industrial музиканти поєднують старий індустріальний підхід з іншими напрямками музики: танцювальної, фольклорної, ритуальної.

У сучасному пост-індастріалі виділяють кілька підстилів:

• EBM (Electronic Body Music) - найбільш популярний зараз стиль постіндустріальної музики. Звучання являє собою зациклені синтезаторні мелодії з танцювальним ритмом і рясним використанням семплів. Термін EBM був придуманий музикантами бельгійської групи "Front 242" спільно з учасниками проекту "Die Krupps", які тепер вважаються основоположниками стилю. Найбільш типові представники: "Front 242", "Nitzer Ebb". Елементи EBM з неабиякою часткою elektro присутні також в музиці соло-проекту відомого шведського музиканта, композитора, продюсера, лідера "Hypocrisy" Петера Тагтгрена "Pain".
• Elektro (electro-industrial) - це поняття не є самобутнім. Швидше, Elektro можна класифікувати як різновид EBM. У порівнянні з EBM ця музика більш щільна і атмосферна, але менш танцювальна. Часто використовується спотворений вокал. У рамки цього стилю із працею входить одна з найвпливовіших індустріальних груп "Skinny Puppy". Найбільш типові представники: "Wumpscut", "Skinny Puppy", "Front Line Assembly" (ранні роботи).
• Power Noise (Rhythm'n'Noise) - цей стиль іноді плутають назвою з Power-electronics, однак, ці стилі мають мало спільного. Power Noise фактично навіть не відноситься до стилів Noise-музики. Композиції засновані на швидкому, сильно дисторшованому ритмі з частим використанням "рваних" синтезаторів. Найбільш типові представники: "PAL", "Noisex", "Converter", "Imminent Starvation".
• Aggro-industrial - це напрям часто плутають з EBM, проте це не правильно. Відмітною ознакою "аггро-індастріалу" є наявність "рифованої" гітари і "брутального" вокалу. До цього може додаватися як EBM, так і "synth-pop" ритм-секція і диско-клавіші. Найбільш типові представники: "Ministry", "KMFDM", "Nine Inch Nails".
• Martial Industrial - в першу чергу цей стиль відрізняється військовою тематикою: від середньовічних хрестових походів до сучасних війн. У композиціях можна зустріти мелодії військового року, труби, читання маніфестів або звуки пострілів і вибухів. Все це, як правило, записано в низькій якості із шумом і спотвореннями, у чому проявляється своєрідна lo-fi естетика, властива індастріалу. Основоположник стилю - югославська група "Laibach", у 80-ті роки активно втручався в політику своєї країни, за що була навіть вигнана з комуністичної Югославії. Музику в цьому стилі також часто зараховують до Darkwave. Найбільш типові представники: ранній "Laibach", "Der Blutharsch", "Milan Fras".
• Dark Folk (Apocalyptic Folk) - початок йому поклала англійський гурт "Current 93" (яка складається фактично з однієї людини - Девіда Тібету), випустивши в 1987 році альбоми "Imperium" і "Swastikas for Noddy". Тоді ж сформувалися характерні риси цього стилю - гра на традиційних інструментах (часто на акустичній гітарі), і використання в текстах пісень релігійних і фольклорних символів. Іноді Dark Folk групи переспівують народні пісні. При цьому стиль багато в чому успадкував індустріальну естетику, і в композиціях деяких груп можна зустріти використання семплів і шуму в якості музичних елементів. Найбільш типові представники: "Current 93", "Death in June", "Sol Invictus".
• Dark Ambient - один з основних самостійних стилів постіндустріальної музики. Коріння Dark Ambient найменше пов'язані з іншою сучасною музикою і йдуть, хіба що від основоположника ембієнту Брайєна Іно і класичного індастріалу. Dark Ambient включає в себе кілька інших стилів і впритул стикається з Power-Electronics і Death Industrial, про що свідчить велика кількість проектів, які змішують елементи цих стилів. Вважається, що одним з перших Dark Ambient став записувати Брайан Уїльямс (проект "Lustmord") десь на початку 80-х. На Dark Ambient і близьких до нього стилях спеціалізується один з найбільших індастріал-лейблів "Cold Meat Industry", заснований Роджером Карманіком (проект "Brighter Death Now") і "Lina Baby Doll" ("Deutsch Nepal") у 1987 році. Dark Ambient, як випливає з назви, являє собою більш похмуру версію класичного ембієнту. Ця музика покликана створити атмосферу, не концентруючи увагу слухача на елементах начебто мелодії або ритму. Вона наповнена низькочастотним гудінням, фоновим шумом і металевим дзвоном, рідкими уривками мелодій і голосів, іноді - монотонним ритмом або пульсацією. Засновник "Lustmord" - Брайан Уїльямс говорив, що призначення цієї музики в тому, щоб перенести слухача в місце, куди він сам ніколи і ні за що б не потрапив. Багато ранніх запису "Lustmord" проводилися в печерах та інших фізичних місцях для створення натуральної реверберації. Однак, більшість Dark Ambient альбомів записується все ж таки з використанням електронних ефектів. Поняття "звуковий ландшафт" (soundscape) пов'язане в першу чергу саме з Dark Ambient. Ідейно Dark Ambient-музиканти не втручаються в будь-які політичні, моральні чи релігійні проблеми, їх музика швидше призначена для вивчення самої світобудови. Однак відбиток криз індустріального суспільства на всьому часто робить цю музику темною і невеселою, але величною. Найбільш типові представники: "Lustmord", "Deutsch Nepal", "Raison d'Etre".
• Drone Ambient - цей стиль іноді називають частиною Dark Ambient, але його можна визначити, як досить самостійний. Стиль виник з експериментів німецької групи "Maeror Tri", яка до цього грала гітарний нойз. У січні 1993 один з її учасників Stefan Knappe створив лейбл Drone Records. Звідси походить назва. Лейбл до цих пір є базою більшої частини Drone Ambient-проектів. Музика Drone Ambient досить оригінальна. Вона складається тільки з низькочастотних гудінь - дронів, які утворюють із гітар, синтезаторів і інших інструментів. Часто використовуються природні звуки, але їхнє звучання також перетвориться в дрони. Комп'ютери та секвенсори використовуються дуже рідко, і, як правило, вся музика робиться "вручну". Навіть для запису альбомів використовується аналогова апаратура. Наприклад, "Maeror Tri" записували свої гітарні композиції на плівку, яку у деяких випадках відтворювали у зворотний бік, отримуючи зовсім особливе звучання. У 1996 році група розпалася і в даний час склад "Maeror Tri" без одного учасника пише музику під ім'ям "Troum". Як написано на їх офіційному сайті: "Troum використовують музику як прямий шлях до несвідомого, цілячись в архаїчну сутність людської душі". Найбільш типові представники: "Maeror Tri", "Troum", "Crawl Unit".
• Ritual Ambient (Ritual Industrial) - ця музика покликана передати дух древніх ритуалів поклонінь язичницьким богам. У композиціях часто використовуються різноманітні складні перкусії, іноді змінювані ембіентними ландшафтами або етнічними піснями. Однак, музика може складатися і з звуків промислового або електронного походження - музиканти розпізнають ритуальний дух і в сучасних технологіях. Часто композиції навмисне роблять монотонними і тривалими (від 10 до 30 хвилин і більше) для створення гіпнотизуючого ефекту. Найбільш типові представники: "Hybryds", ранній "Ah Cama-Sotz".
• Noise - один з найстаріших стилів в індустріальній музиці. Основоположником вважається американець Boyd Rice (проект "NON"), в 70-их роках вперше почав випускати в маси чистий, немузичний шум в якості закінчених музичних творів. Класичний Noise завжди позбавлений мелодії та музичного ритму, і фактично виходить за межі поняття музика. Однак, у композиціях часто використовується вокал і голосові семпли, у чистому або спотвореному вигляді. Стилі Power Electronics і Japanese Noise часто називають різновидами Noise. Найбільш типові представники: "NON".
• Japanese Noise - найбільш радикальний стиль індустріальної музики, що з'явився в Японії. Музика відрізняється особливою концептуальністю і найбільш важка для сприйняття. Композиції представляють собою чистий шум, зациклений або відносно хаотичний. Апаратура для його добування й перетворення часто створюється власноручно, і музиканти, як правило, обмежують себе у виборі джерел шуму, що є частиною концепції. Основоположником стилю вважається японець Масамі Акіта (проект "Merzbow"). Найбільш типові представники: "Merzbow", "Aube", "Masonna".
• Power-Electronics - витоки цієї стилістики, звичайно ж, лежать у працях лідерів старого правильного індастріалу типу "Throbbing Gristle", "Whitehouse", "Maurizio Bianchi / MB", частково "SPK", і саме ці команди і можна вважати батьками-засновниками , однак лише в загальному сенсі. Створені в 90-х рр.. ХХ ст. роботи все-таки досить сильно відрізняються від пробних, сумнівних кроків першопрохідників. Перш за все, це щільне похмуре звучання повне шорстко-скрегочучого агонізуючого нойзу і вкрай агресивний настрій композицій. Згодом обов'язковою рисою стилю став також дисторшований вокал у крикливо-декламуючій манері на політ-історичні теми. Звучання power-електронних команд простирається від монотонних колажів, нав'язливих закільцьованих семплів ранніх робіт до вільних імпровізацій сучасності, іноді ритмічно-перкусійних, але при цьому стрімко-атакуючих і травмуючих. Також варто відзначити наявне в стилі часте розходження між стриманим і непоказним студійним матеріалом і божевільним, розлюченим концертним виконанням. Найбільш типові представники: "Mlada Fronta", "Genocide Organ", "Anenzephalia", "Con-Dom", "Brighter Death Now".
• Death industrial - порівняно молодий, але вже канонізований стиль індустріальної музики. Серед його специфічних особливостей необхідно відразу назвати важке й повільне звучання, потужне й давляче. Іноді особливо виділяють такий підстиль як death ambient (правда, на рівні рекламних прес-релізів в індустріальних дистрибуція), але, по суті, це одне і теж - індустріальна музика, що відрізняється як неквапливістю розвитку композиції, так і безжиттєвістю, похмурістю атмосфери, зрідка включає і глухуватий, нечіткий ритм. Як правило, у death industrial проект ретельно увагу приділяють глибокому басовому звуку з відчутими низькочастотними подіями. Також характерно й використання запозичених елементів, якими розбавляються композиції - drone (гудячі звуки, часто використовуються в ембієнт), microwave (мікрохвилі, специфічні "переливи" звуку), семпли природних, техногенних, знайдених звуків. Іноді death-індустріальні по суті альбоми характеризують як повільний power-electronics, напевно, це не зовсім вірно, тому як power-electronics - це бліцкриг на мозок слухача, але не глибока атмосферна імпресія. Death-індустріальна творчість тематично часто зачіпає не соціо-культурні або політичні моменти, але ритуально-містичні, і навіть інфернальні аспекти. Найбільш типові представники: "Brighter Death Now", "Ex. Order", "Death Squad", "Fear Factory".
• Експериментальний industrial - не вся індустріальна музика може бути віднесена до якого-небудь стилю. Індустріальні музиканти досі створюють щось нове, що не поміщаються ні в які рамки, продовжуючи розвивати як старі ідеї класичного індастріалу, так і додаючи нові елементи з інших жанрів. Деякі видатні експериментатори: "Coil", "Thighpaulsandra", "Nurse With Wound", "COH", "Download".