Уклавши контракт з "Philips Records", колектив випустив лонгплей "Vincebus Eruptum", хаотичний шедевр, замішаний на первісної енергії. Платівка принесла групі перший і самий її відомий хіт, "Summertime Blues". Цей кавер Едді Кокрен добрався до 14-го рядка "Billboard", а сам альбом зайняв у національному чарті 11-у позицію.
Кислотний хард-рок, який звучав на "Vincebus Eruptum", перекочував і на другий полнометражнік, тільки ось гучність виконання значно зросла. Прагнення музикантів вивертати усилка на повну потужність призвело до виведення з ладу частини апаратури, у зв'язку з чим залишок сесій довелося перенести із закритої студії на свіже повітря (звідси походить і назва диску "Outside Inside").
Втім, Стівенс все ж встиг тоді значно посадити собі слух, і його довелося замінити колишнім лідером "The Other Half" Ренді Холденом. Цей тип відіграв з "Blue Cheer" чималу кількість концертів, проте його студійна робота з командою обмежилася записом всього однієї сторони пластинки. Дороблений за участю вже іншого гітариста Брюса Стівенса і клавішника Ральфа Келлогг диск "New! Improved!" помітно відрізнявся від своїх гучних войовничих попередників полегшеним саундом. В аналогічному ключі був виконаний і четвертий альбом, хоча перед його записом у складі відбулася ще одна заміна, і Пол Уейл поступився місцем Норману Мейеллу з "Sopwith Camel".
Крім того, на сесіях "Blue Cheer" з'явився гітарист, вокаліст та автор пісень Гері Йодер, згодом офіційно змінив Брюса Стівенса. На початку 70-х колектив випустив ще пару платівок, однак ні "The Original Human Being", ні "Oh! Pleasant Hope" не мали особливого успіху, і в результаті команда розпалася.
У другій половині декади Пітерсон пару разів намагався реанімувати проект, набираючи нових рекрутів, проте нічого путнього у нього не вийшло. Більш вдалий камбек відбувся в 1984-му, коли Дікі возз'єднався з Полом Уейл. За участю гітариста Тоні Ранье відроджені "Blue Cheer" записали студійник "The Beast Is Back", що представляв суміш їх оригінального стилю з сучасними музичними тенденціями. Залишок 80-х і 90-е група спорадично гастролювала і записувалася, а її склад продовжував флуктуіровать.
Стабільність в кадровому питанні наступила лише тоді, коли компанію Дікі і Полу склав гітарист Ендрю "Дак" МакДональд. Під завісу тисячоліття під час візиту до Японії був записаний концертний альбом "Hello Tokyo, Bye Bye Osaka", а нова студійна робота вийшла вісьмома роками пізніше.