На початку 80-х команда випустила пару альбомів, після чого вивіску поміняли на "Bonfire". За рахунок вдалого поєднання тяжкості і музикою перша ж платівка, що вийшла під новим ім'ям, стала одним з найбільш успішних релізів серед німецьких груп. Другий альбом, "Fireworks", взагалі був класикою бундес-хеві і протримався в національних чартах 30 тижнів. Крім того, гурт заробив хорошу концертну популярність і цілком успішно виступала в одній зв'язці з "ZZ Top" і "Judas Priest".
Під час чергових сесій, якими, як і раніше, керував Майкл Вагенер, Ганс розсварився з менеджментом і пішов організовувати проект "EZ Livin". Незважаючи на цю втрату робота над "Point Blank" була доведена до кінця, а супутній турне пройшло з аншлагами. У 1991 році у продажу з'явився спродюсований Маком альбом "Knock Out". Саунд на ньому помітно полегшав, а основний упор був зроблений на мелодії. Такий поворот припав до смаку не всім, і "Bonfire" розгубили значну кількість шанувальників.
Лессман грюкнув дверима, а що залишилися музиканти спробували вирулити, найнявши в якості вокаліста Міхаеля Бормана з "Jaded Heart". Втім, нічого путнього з їх затії не вийшло, і в 1994 році група розпалася. Між тим Клаус і Ганс возз'єдналися в проекті "Lessman / Ziller" і в 1993-му випустили максі-сингл "Glaub Dran" з піснями на німецькій мові. Цей реліз примусив їх задуматися про відродження колишньої команди, проте їм довелося витратити багато часу, щоб повернути собі права на ім'я "Bonfire". Лише в 1996-му, покінчивши з юридичними цікавинками, музиканти випустили диск "Feels Like Coming Home", в основу якого лягли англомовні варіанти речей з "Glaub Dran". Втім, в тому ж році "Bonfire" створили ще одну роботу на німецькій, "Freudenfeuer", але дана платівка вийшла обмеженим тиражем і швидко стала предметом гордості колекціонерів.
У 1997-му колектив випустив хітів-баладний збірник "Hot And Slow" і альбом "Rebel Soul". Остання робота була виконана в дусі ранніх релізів, і завдяки їй група повернула розташування фанатів. Продовжуючи в тому ж дусі, "Bonfire" викинули на ринок диск "Fuel to the Flames", що піднявся до 32-го рядка і простирчали в чартах сім тижнів.
Альбом "Strike X" вийшов не таким вдалим, хоча музиканти з Інгольштадта по раніше прагнули дотримуватися своїх коренів. У 2002-му вийшов хіт-збірка "29 Golden Bullets", виданий як у форматі подвійного CD, так і на DVD. Гастролі в його підтримку пройшли відмінно, але, тим не менш, після їх закінчення команду покинув "довгожитель" Кріс Лауссман (гітара, клавішні). Втім, колективу не вперше доводилося вирішувати кадрові проблеми, і, замінивши одного Кріса на іншого (Лимбурга), "Bonfire" випустили концертний альбом "Live Over Europe". У 2003-му група провела турне на розігріві у "Whitesnake" і загнала в національні чарти студійник "Free".
Після цього музиканти спробували змінити орієнтири і записали акустичний концертний альбом "One Acoustic Night - Live at the Music Club". Експеримент, правда, продовжився недовго, і незабаром команда повернулася до класичного саунду. Своє 20-річчя "Bonfire" відзначили ювілейним туром і випуском альбому з символічною назвою "Double X". Його концертна версія називалася "Double Vision", а в 2008-му колектив замахнувся на створення рок-опери "The Rauber", зробленою на основі твору Фрідріха Шіллера.