Ближче до кінця року було випущено друге демо, "Requiem for the forest", завдяки якому проект одержав деяку популярність в металевих колах.
Тоді ж в команді з'явився новий бас-гітарист Хервіг Замернік. З його приходом складу надовго стабілізувався. До того часу остаточно виробився стиль "Disharmonic orchestra" - такий собі техно-гринд-дез з потойбічними текстами.
До речі треба сказати, що весь виконуваний матеріал музиканти завжди писали самі і за всю свою історію виконали всього лише один кавер. У 1989 році команда разом зі своїми співвітчизниками і колегами по цеху "Pungent stench" випустила спліт-лонгплей. Навздогін вийшла вже самостійна семідюймовка "Successive substitution". Надалі австріяки-брутальщікі зробили кілька вилазок за межі своєї батьківщини. Найбільшу популярність вони набули в Німеччині, а німецький лейбл "Nuclear blast" запропонував їм контракт. У 1990-му був виданий перший повноцінний альбом "дисгармонійного оркестру", "Expositionprophylaxe", що став мабуть найкращим релізом колективу.
Розкрутка платівки проходила на декількох європейських фестивалях, де група ділила сцену з "Atrocity", "Carcass", "Entombed" і "Pungent stench". Потім чутки про молодого цікавому колективі добралися і до Америки, і команда відправилася в клубне турне по Штатах, де їй пощастило виступати разом з такими монстрами брутал як "Cannibal corpse", "Immolation", "Repulsion" і "Autopsy".
У 1991-му музиканти колесили в основному по Європі, супроводжуючи "Sinister" і "Entombed", а також дісталися до Ізраїлю. На наступний рік "Disharmonic orchestra" випустили семідюймовку "Mind seduction" і альбом "Not to be undimensional conscious". Наступна повнометражна робота, "Pleasuredome", з'явилася в 1994-м і була видана на "SPV steamhammer". Після цього "Дисгармонійний оркестр" кудись запропастився на досить тривалий період.
Клопф, Месснер і Замернік знову матеріалізувалися на дез-сцені в 2002 році, представивши на суд слухачів новий альбом "Ahead". Як виявилося, у них ще було повно пороху в порохівницях, і реліз жодним чином не поступався за якістю ранніх робіт, продовжуючи традиційну для групи "дисгармонійну" лінію.