Кілька років колектив займався концертною діяльністю в околицях Дубліна, виконуючи національні жігі і ріли у роковій обробці. Команда пробувала випускати і сингли, і в 1972-м домоглася на цьому терені деякого успіху з "Johnny s Wedding" і "Green Gravel". На наступний рік музиканти спорудили власний лейбл "OATS", на якому вийшла їхня перша полнометражка "Happy to Meet, Sorry to Part".
Альбом представляв собою настільки дивовижну суміш ірландського фолку та хард-року, що за дистрибуцію платівок "Horslips" взялася відома фірма "RCA", а група отримала можливість виступати не тільки у себе вдома, але також в Англії і в континентальній Європі.
Зі своєю другою роботою, що була концептуальної і побудованої на кельтської міфології, музиканти вторглися і на американський ринок, а після виходу "Dancehall Sweethearts" особисто вирушили за океан. Наслідки цього візиту чітко проявилися на наступному альбомі, "The Unfortunate Cup of Tea", де ірландські теми були засунуті на задній план на догоду комерціалізованому року. Дана платівка, так само як і попередня, призвели до знеособлення групи та розірвання угоди з "RCA". З поверненням на батьківщину "Horslips" повернулися і до свого коріння, випустивши акустичний різдвяний альбом "Drive the Cold Winter Away". Робота отримала хороші відгуки, а закріпити успіх допомогли гастролі зі "Steeleye Span".
У 1977 році музиканти знову звернулися до міфології своїх предків, зафіксувавши її музичну версію на диску "The Book of Invasions". Цей альбом вперше за всю кар'єру "Horslips" потрапив до британського Топ 40, а також навів чимало шереху в американських прог-фолк-рокових колах.
Втім, фортуна недовго посміхалася команді, і її платівка "Aliens", що описує поневіряння ірландських іммігрантів, не викликала великого ентузіазму ні у критиків, ні у слухачів. Далі в колективі розгорілося протиборство між двома тандему, що позначали різні музичні напрями групи. Делвін і Локхарт ратували за традиційний рок, а Карр і Фін тягнулися до фолку, але перемогли перші. В результаті альбом "The Man Who Built America" вийшов занадто широковідомим, і це стало початком кінця "Horslips". Випустивши ще один студійник "Short Stories, Tall Tales" і архівний концертний альбом "Belfast Gigs", команда згорнула свою діяльність (при цьому офіційної заяви про розпад не було).
Як це часто трапляється, учасники групи розбрелися по різних проектах, але через довгі роки доля звела їх знову. Навесні 2004-го "Horslips" відіграли невеликий концерт з нагоди відкриття виставки з їх меморабілліей, а незабаром після цього вийшов альбом "Roll Back", що містить акустичні версії найбільш популярних речей.