Перший концерт "Mr. Big" відбувся влітку 1972-го у відомому лондонському клубі "Marquee". У 1974-му колектив уклав контракт з "Epic Records" і незабаром випустив три сингли. Незважаючи на те, що лейбл позиціонував своїх підопічних як банду кокні, "містери" тоді неодноразово з'являлись на телебаченні.
У "Marquee" музиканти стали завсідниками, а другий їхньою резиденцією був клуб "Speakeasy". На одному з концертів хлопці познайомилися з тур-менеджером "Mott The Hoople" Стеном Тіппінсом, а той у свою чергу звів їх з Бобом Хіршманн. Боб порадив музикантам змінити імідж і організував для них новий контракт з "EMI Records".
Перший альбом, записаний з продюсером Джоном Пантера, викликав у преси позитивні емоції, а одне їх видань відзначило "Sweet Silence" як "one of the best albums from a new band that year". У листопаді 1975-го "Mr. Big" взяли участь у турі "A Night At The Opera", граючи на розігріві у самих "Queen". Через кілька місяців в складі з'явився новий учасник, Едді Картер (гітара, вокал). Оновлена команда провела європейські гастролі в компанії зі "Sweet", а потім влаштував власний національний тур. Розправившись з концертними обов'язками, група взялася за підготовку матеріалу для другого альбому. Сесії пройшли в Лос-Анджелесі, а керував ними продюсер Вел Гарей.
На той момент "Mr. Big" уклали додатковий контракт з американською фірмою "Arista", однак згодом виявилося що інтереси старого і нового лейблів різняться, і це призвело до конфліктів усередині колективу. І все ж, незважаючи на негативні обставини, група справила на світло свій найвідоміший хіт, "Romeo".
Випущений на початку 1977-го, сингл з цією піснею став популярним в багатьох країнах, а в Англії зайняв четвертий рядок. Наступний міньйон, "Feel Like Calling Home", виявився менш успішним - йому дісталося лише 35-е місце. Між тим, війна лейблів досягла апогею. У той час як "Mr. Big" роз'їжджали по Америці, виконуючи зобов'язання перед "Arista", "EMI" наполягала на британських гастролях. Справа закінчилася втратою контракту, а записаний з Яном Хантером ("Mott The Hoople") в якості продюсера альбом "Seppuku" залишився нереалізованим. Посилило ситуацію навала панку та нью-вейв, і в 1978 році команда розпалася. Якийсь час Дікен працював з проектами "Broken Home" і "Peculiar People", але в 90-х вренулся до імені "Mr. Big". Щоправда, на той момент це ім'я привласнила собі американська команда, яка досягла набагато більшої популярності, і Джефу довелося додати в назву приставку "UK".
У 1996-му під маркою "Mr. Big UK" вийшов альбом "Rainbow Bridge", складений з матеріалу 1983-1990 років і представляв собою по суті сольник Дікена. Свежачка з тих пір не з'являлося, але в 2001-м за допомогою "Angel Air Records" вдалося нарешті випустити позаброшенний "Seppuku".