У лютому 1994-го команда відвідала "Unisound studio", де спромоглася записати пятітрековий промо-CD "Finis Malorum", реалізований за допомогою "Apodicere records" тільки на наступний рік.
Завдяки цьому релізу "Sacramentum" змогли застовпити собі місце в шведському блек-детовом андеграунді. У тому ж 1994-м Фредді Андерссон та Мікаель Рідін пішли, у групі з'явився ударник Ніклас Рудольфссон, а Карлін зі звичайною шестістрункі переключився на бас-гітару.
У червні 1995-го Ніссе, Ніклас і Андерс повернулися до студії "Unisound" і записали дебютний полнометражнік, вихід якого фірма "Apodicere records" знову затягнула на рік. Відгуки на "Far away from the Sun" виявилися надзвичайно позитивними, і "Sacramentum" вирішили, що настав час показати публіці своє справжнє обличчя. Відразу після релізу команда спорядилася в дорогу і прокотилася по Європі в компанії з "Ancient rites", "Bewitched" і "Enthroned". Навесні 1997-го колектив нарешті знайшов нормальний контракт з солідним німецьким лейблом "Century media".
Свій другий альбом група записувала у студії "Los Angered Recordings", керував сесіями Енді Ла Рок з "King Diamond". "The coming of Chaos" вийшов у вересні 1997-го (в Америці він з'явився трохи пізніше), а команда тим часом знову відправилася на європейсько-американські гастролі сіяти насіння хаосу разом з колегами по лейблу з "Old man s child" і "Rotting Christ ".
До речі, на "The coming of Chaos" музиканти заварили брутальний компот з дета і блеку, причому блековие елементи превалювали. Ця ж тенденція простежувалася і на наступному альбомі, який представляв собою добірний брутал з готичними і вампірської-блековимі віяннями. Запис "Thy Black Destiny" проходила знову в "Los Angered Recordings", а командував дійством все той же Енді Ла Рок. Перед початком сесій складу групи був посилений другим гітаристом на ім'я Ніклас Андерссон.
Відгуки на "Thy Black Destiny" були позитивними але, незважаючи на цей факт, після виходу третього альбому колектив згорнув свою діяльність. І хоча офіційного оголошення про розпуск групи не було, ім'я "Sacramentum" надовго зникло з поля зору шанувальників важкої музики.