Закинувши школу в 16 років, "з двома пенні в кишені", Сноуї перебрався з Девона до Лондона. Уайту знадобилося не надто багато часу, щоб заробити статус талановитого сессіонщіка. Чималу роль у просуванні молодого музиканта зіграли простота і легкість його характеру.
У 1974 році Сноуї здійснив вояж до Америки, відвідавши Мекку блюзу, Новий Орлеан, ніж залишився вельми задоволений. Десь у цей же період Уайт познайомився з Пітером Гріном, і гітаристи частенько влаштовували спільні джеми. У середині 70-х Сноуї багато працював на сесійній роботі, але вже почав потихеньку писати власний матеріал.
Восени 1976-го Уайту несподівано прийшло запрошення попрацювати в "Pink Floyd", і він із задоволенням погодився. З цією групою Сноуї гастролював близько двох років, а потім допоміг Ріку Райту записати сольник "Wet dream". У 1979 році, коли Пітер Грін вирішив відновити свою кар'єру, він запросив Уайта поджемувати разом як в старі добрі часи. У результаті на світ з'явився альбом "In the skies". Не встиг Сноуї отямитися від цих сесій, як на нього звалилися відразу дві пропозиції - від "Pink Floyd" і від "Thin Lizzy". Гітарист прийняв обидва запрошення і після американських концертів "Флойда" відправився записувати "Chinatown". Примітно, що кілька пісень з цього альбому (втім як і у випадку з "Renegade), включаючи заголовний трек, були написані в співавторстві зі Сноуї.
У 1982 році Уайт розлучився з "Thin Lizzy" і вирішив почати сольну кар'єру. До складу супроводжує його команди увійшли Річард Бейлі (ударні), Годфрі Вонг (клавішні) і Кума Харада (бас). Альбом "White flames" супроводжувався хіт-синглом "Bird of paradise", які зайняли високі позиції в чартах багатьох країн.
Після "Bird of paradise" багато хто став сприймати Уайта як баладного виконавця, тому музикант вирішив змінити орієнтири і зібрав нову, блюзову команду "The blues agency". У період з 1986 по 1989-й група багато гастролювала по Європі, а також випустила пару альбомів. У червні 1990 року Роджер Уотерс залучив Уайта до свого грандіозного проекту організації концерту "The Wall" в Берліні. Одним з яскравих моментів цього шоу стало соло Сноуї в "Comfortably numb", виконане їм на восьмідесятіфутовой стіні. У 1991-му гітарист ще разок виручив Вотерса на концерті "Guitar legends", після чого зайнявся підготовкою чергового сольного альбому.
"Highway to the sun" містив крім власного матеріалу кавер Гріна "I loved another woman", а серед гостей на ньому значилися Кріс Рі, Девід Гілмор і Гері Мур. У 1996-му Уайт випустив компіляцію "Gold top", куди ввійшли його сесійні роботи з "Thin Lizzy", Пітером Гріном, Елом Стюартом, "Pink Floyd", а також деякі концертні номери. В кінці 90-х, а також на початку нового тисячоліття Сноуї разом з "White flames" продовжував випускати сольні альбоми і брав участь у гастрольних турах Роджера Уотерса.