Тим часом Стів (нар. 12 травня 1948) і його старший брат Маффі (р. 15 червня 1943) після піаніно і церковного хору перейшли на гітари, іноді виступаючи разом з батьком-саксофоністом на танцювальних вечірках. Як-то раз доля звела Дейвіса з братами Уінвудамі, і, знайшовши спільні інтереси, хлопці організували власну групу, "Rhythm and blues quartette", до якої також увійшов барабанщик Піт Йорк (р. 15 серпня 1942).
Улюбленим місцем виступу квартету став паб "Golden eagle", а одним з відвідувачів, кого приводили в захват концерти групи, був не хто інший як майбутній фронтмен "Slade" Нодді Холдер. У цьому закладі музикантів і виявив молодий столичний промоутер Кріс Блеквелл, який допоміг хлопцям укласти контракт з "Fontana records". За пропозицією Маффая ансамбль перейменували в "Spencer Davis group", оскільки Спенсер був найстаршим із хлопців і міг відповідати за майбутні інтерв'ю.
Перший сингл "SDG", що вийшов в квітні 1964-го був кавер Джона Лі Хукера "Dimples", і не став надто популярним тільки тому, що одночасно був випущений оригінал. Потім команда почала активно їздити по Британії, за допомогою чого три наступні синглу ("I Can t Stand It", "Every Little Bit Hurts", "Strong Love") потрапили в національні чарти. До речі в той час основним вокалістом був Стів, а сам Спенсер рідко стояв біля мікрофона. Матеріал же складався здебільшого з ритм-енд-блюзових каверів, що не давало команді розкритися в повну силу. Тоді Блеквелл залучив до співпраці ямайського співака і композитора Джекі Едвардса, і перша ж написана ним пісня ("Keep on running") в обробці "Spencer Davis group" зіштовхнула з верхівки хіт-парадів самих "Beatles".
Ну а коли перший лонгплей надійшов у продаж, музиканти просто не знали куди подітися від верещали шанувальниць. У континентальній Європі колектив також швидко знайшов популярність і гастролі (особливо німецькі) пройшли на ура. Тандем Едвардс-Уінвуд видав ще парочку хіт-синглів, після чого Блеквелл під враженням органу Уінвуда-молодшого почав схиляти групу до написання чисто власного матеріалу.
Складена Стівом композиція "Gimme some loving" опинилася на другому місці в британських чартах, а також справила велике враження на американську аудиторію. Однак, Уінвуд швидко виріс у музичному плані, та рамки "Spencer Davis group" стали йому тісні. У 1967-му він пішов з групи, а слідом звалив і Маффі. Місце Уінвудов в "SDG" зайняли гітарист Філ Сойєр і органіст Едді Хардін. Цікавий факт - одним з не пройшли прослуховування клавішників був Реджинальд Дуайт, згодом прославився під ім'ям Елтон Джон. Без Стіва справи у групи пішли на спад, хоча перший сингл в його відсутність ("Time seller") розташувався на 30-му рядку. В кінці 1967-го Сойєра змінив Рей Фенвік, що дебютував на синглі "Mr. Second Class". На початку наступного року "Spencer Davis group" зліпили "непоганий альбом" With their new face ", але, на жаль, він виявився в тіні дебютної роботи" Traffic ".
Жовтень 1968-го ознаменувався відходом Хардіна і Йорка, створили дует "Hardin and York". Їхні місця зайняли Найджел Олссон і Піт Мюррей, але ця конфігурація встигла записати лише один сингл. Вихід запланованого альбому був зірваний, і група незабаром розпалася. Спенсер перебрався до Америки, де зайнявся діяльністю з підбору персоналу для лейблів. Тим не менш, на початку 70-х відбувся короткочасний реюніон "Spencer Davis group".