Замість того щоб шлятися по вулицях Стіві сидів удома і намагався відстукати на каструлях мотиви, почуті по радіо. Потім у його руки по черзі потрапили гармоніка, піаніно і ударна установка, і до дев'яти років він вже хвацько управлявся з усіма цими інструментами, а також співав у церковному хорі.
Чутки про юного дарування поповзли по окрузі, і незабаром Стівом зацікавилися люди з шоу-бізнесу. Подивитися на Стівленда приїхав сам Беррі Горді, засновник "Tamla Motown Records". Вражений талантом молодого музиканта, Горді тут же запропонував йому контракт і таким чином до 12 років Стівленд (під ім'ям Стіві Уандер) потрапив під дах "Motown". Перші дві спроби, збірка каверів Рея Чарльза "A tribute to Uncle Ray" і полуджазовий альбом "Jazz soul of Little Stevie Wonder", пройшли для широкої публіки непоміченими.
Зате третя робота, "The twelve-year old genius", повністю відображала свою назву, справила велике враження завдяки хіту "Fingertips, Pt.2". Платівка з цією піснею стала першим релізом "Motown", який піднявся на вершину американських чартів. Відкинувши приставку "Little", Уандер в середині 60-х видав ще кілька хітів, таких як "Uptight (Everything s alright)", "With a child s heart" і "Blowin in the wind". Якщо на початку своєї кар'єри Стіві виконував пісні інших композиторів, то тепер він почав все більше втягуватися в процес створення пісень і навіть став сам продюсувати їх.
Прагнення до самовираження призвело Уандера до відходу з "Motown" як тільки йому виповнився 21 рік. Горді був дуже засмучений цим вчинком, тому доклав усіх зусиль, щоб повернути Стіві назад. Йому довелося пообіцяти артистові повну творчу свободу, перед тим як Уандер повернувся в лоно "Motown". Отримавши самостійність, Стіві записав ряд вдалих альбомів, включаючи "гремміносние" "Talking book" та "Innervisions". Крім того, він став одним з перших, що впровадили електроніку в "чорну музику".
У другій половині 70-х платівки Уандера стали виходити рідше, але зате в 1980 році артист отримав першу "платину" за альбом "Hotter than July". І знову утворилася тривала пауза, яку Стіві спробував заткнути ретроспективним збіркою "Original musiquarium". На наступний рік вийшов саундтрек "Women in red", який приніс музикантові мегахит "I just call to say I love you". Сингл з цією піснею був дуже популярний не тільки в Америці, але і в Англії, що не дуже-то характерно для вихованців "Motown". Довгоочікуваний студійний альбом "In square circle" не виправдав покладених на нього сподівань, хоча одна композиція "Part-time lover" пробилася в початок хіт-парадів. Диск "Characters" ряснів самоповтором і не ніс в собі нічого нового.
До Уандера стало доходити, що час його пройшло, тому він різко скоротив сольну студійну роботу і переключився на співробітництво з іншими музикантами. Крім того, велику увагу "великий сліпий" став приділяти благодійною діяльністю, якою почав займатися ще після того, як у 1973 році трохи не загинув в автомобільній аварії. І хоча його останні альбоми виходили вкрай рідко, в 1989 році заслуги Уандера на музичному терені були визнані введенням його персони в Зал Слави Рок-н-Ролла.