Коли Джейсону стукнуло п'ятнадцять, він опинився в Лос-Анджелесі, де познайомився з Серджіо Андраде (р. 17 жовтня 1977). Цей хлопчина, Гватемала за походженням, приїхав до Міста Ангелів незадовго до Вейд.
Будинок його стояв по сусідству, і хлопці спочатку разом грали в баскетбол, а потім переключилися на музику. Джейсон при цьому виконував функції композитора, вокаліста і гітариста, а Серджіо відповідав за бас і ударні. Між іншим Андраде ще раніше займався музикою, адже у нього вдома було піаніно, а крім цього він грав на флейті і тромбоні в шкільному оркестрі.
Кілька місяців хлопці відточували свою майстерність, а потім одного разу спробували виступити "живцем" в одній зі шкільних аудиторій. Потім "Lifehouse" перебралися в клуби, де протягом двох років збирали відносно багато народу (до 450 осіб). Постійного ударника у групи не було, але хлопці якось викручувалися до тих пір, поки до них не приєднався Рік Вулстенхалм. Тим часом чутки про "Lifehouse" дісталися до продюсера Рона Анієлло, і він запросив музикантів до себе в студію зробити кілька записів.
Однак, на його думку, група була ще не готова до запису альбому, і Рон терпляче спостерігав, як його обранці поступово прогресують. Як-то раз Джейсон притягнув Анієлло нову пісню, "Breathing", і той настільки вражений твором, що тут же вирішив - "Пора!".
За допомогою колеги Рона, Джуда Коула, "Lifehouse" отримали контракт від "DreamWorks records". У 1998 році на цьому лейблі були записані перші офіційні демки. Дебютний альбом з'явився лише через пару років. Однак насправді стільки багато часу було витрачено не даремно, і "No name face" проник на верхні поверхи "Біллборда", потіснивши "POD"-івський "The fundamental elements of the southtown". Супутній сингл "Hanging by a moment" взагалі зайняв верхню сходинку в американських модерн-рокових чартах. Такий серйозний прорив дозволив "Lifehouse" переміститися з тісних клубів на великі майданчики.
Особливу радість музикантам доставляв той факт, що вони тепер могли гастролювати разом зі своїми кумирами з "Pearl jam", "Fuel", "Everclear" і "Matchbox 20". Після виходу "No name face" колектив майже два роки провів у турах, об'їхавши Америку і Європу, а сам альбом за цей час став двічі платиновим. Другий полноформатнік від "Lifehouse" з'явився у продажу у вересні 2002-го, і йому також супроводжував успіх.