Незабаром у компанії хлопців з'явилася подружка Морріса, Джилліан Гілберт (р. 27 січня 1961, клавішні, гітара). Оновлений склад записав перший альбом, "Movement", сингл "Ceremony" з якого опинився в британському Топ 40. Хоча звучна, глибока басова лінія і "безперервно-хрустке" стукання ударних залишилися фірмовими фішками з часів "Joy Division", вокал Самнера був слабенький, і він невпевнено почував себе в ролі фронтмена.
Минуло два роки, поки Бернард не освоївся у новій ролі, а його тексти не стали далекі від інтроспективної лірики Кертіса. До того ж на "Power, Corruption And Lies" у повний ріст почалися загравання з електронікою, а це виходило у музикантів дуже навіть непогано. Що вийшов в той час сингл "Blue Monday" став найбільш продаваною двенадцатідюймовкой в Англії.
"New Order" продовжили рухатися в танцювальному напрямку, скооперувавшись з нью-йоркським хіп-хоп продюсером Артуром Бейкером, з яким були записані сингли "Confusion" (1983) і "Thieves Like Us" (1984). Обидва вони вийшли в нетрадиційному для мейнстріму 12-дюймовому форматі, оскільки тривалість звучання кожного становила понад 6 хвилин. У 1985-му з'явився, мабуть, найбільш привабливий альбом групи, "Low Life", що супроводжувався хіт-синглами "Perfect Kiss" і "Subculture". Наступний диск, хоча і містив у собі непогані речі типу "Bizarre Love Triangle", не ніс в собі нічого нового. Роком пізніше вийшла колекція реміксів і композицій з синглів під назвою "Substance". Завдяки цьому релізу "New Order" у перший раз здобув комерційний успіх в Америці, прорвавшись у тамтешній Топ 40. У той же час Квінсі Джонс зробив ремікс на "Blue Monday", який виявився в гарячій п'ятірці.
Тим часом музиканти групи стали займатися власними сайд-проектами, і незабаром поповзли чутки про розпад "New Order". Однак альбом 1989 року, "Technique", записаний в Ібіці і мав "Балеарский" присмак, спростував підозри. Більш того, помітно змінилося і концертне поведінка групи. Якщо раніше музиканти вели себе на сцені дуже апатично, то тепер реально працювали на публіку. У 1990 році команда насолоджувалася успіхом, який їй принесла пісня "World In Motion", що стала гімном збірної Англії з футболу.
І все-таки відцентрова сила рознесла музикантів у різні боки. Хук заснував хард-роковий бенд "Revenge", Самнер скооперуватися з гітаристом "Smiths" Джонні Марром в проекті "Electronic", а Морріс зі своєю подружкою записали диск під назвою "Other two". Колишні колеги зібралися разом у 1993-му, коли вийшов альбом "Republic". Платівка отримала суперечливі відгуки, і музиканти знову розбрелися по сольним проектам. Між іншим, офіційно про розпад групи ніколи не оголошувалося, просто кожен займався своєю справою. Самнер, наприклад, випустив другий диск у складі "Electronic", а Хук організував "Monaco". Минуло кілька років, перед тим як вивіска "New Order" знову замаячила на музичному обрії.
У 1998-му команда провела серію концертів, а в 2000-му її композиція "Brutal" прозвучала у фільмі "Пляж". Роком пізніше на прилавках виявився новий лонгплей "новопорядочних" - "Get Ready". Незважаючи на тривалу стриманість, черговий альбом "New Order" був зроблений в кращих традиціях колективу - прекрасні мелодії, глибокий бас і плавні клавіші, що супроводжуються шумами. "Get Ready" приніс групі довгоочікуване потрапляння в гарячу десятку, і це спонукало музикантів на наступні роботи.