Надалі звучання металізовані і являло собою щось середнє між трешем, детом і кросовером.
Перший альбом, "Monk punk", з'явився в 1991 році. А до цього в команді відбулися зміни - у 1989-му з'явився другий гітарист Самі Йілі-Сирно, а в 1990-му замість Салі за ударну установку всівся Янне Парвіайнен. Після виходу дебютної платівки "Waltari" були запрошені на фестиваль "Independent day", що проходив у Берліні.
На наступний рік команда виступала на кельнському "Popkomm", а в 1993-му вже щосили колесила по Німеччині в компанії "Corrosion of conformity" і "Prong". Музиканти не забували також регулярно випускати альбоми, попутно завойовуючи все більше нових прихильників. "Torcha!", "So fine" і "Big bang" принесли групі потрапляння в хіт-паради багатьох європейських радіостанцій. У 1996-му "Waltari" зробили дуже великий ривок, випустивши симфо-детовую фантастичну оперу "Year! Year! Die! Die!".
До роботи над цим альбомом були залучені диригент фінського оркестру "Avanti", гітарист "Amorphis" Томі Коівусаарі і оперна співачка Єва-Кааріною Кілки. Приблизно в той же час Янне Парвіайнен встиг попрацювати над іншим альбомом, який він записував у проекті "St. Mucus".
Після виходу "Year! Year! Die! Die!" з лав "Waltari" пішов Самі Йілі-Сирно, а утворену вакансію зайняв колишній гітарист "Stone" РООП Латвала. В оновленому складі група дебютувала з альбомом "Space avenue", дуже тепло зустрінутим критиками по всій Європі. За ним послідували ще три студійні роботи - "Decade", "Radium round" і "Channel Nordica", кожен з яких приносив фінам непогані місця в європейських чартах. Перед записом черговий платівки, "Back to Persepolis", в колектив повернувся "блудний" Самі Йілі-Сирно. Правда, в тому ж 2001-му він виявився також у складі "Kreator", коли ті працювали над "Violent revolution".
Втім, як виявилося, не тільки один Самі бігав на бік. Адже, наприклад, РООП Латвала один час трудився в "Sinergy". У цю ж команду пішов і Янне Парвіайнен, чесно відбарабанили в "Waltari" цілих дванадцять років. Його місце зайняв Міка Ярвеллайнен.